❦
Середа, 22 жовтня 1879
Mercredi, 22 octobre 1879
Приходять докучати мені, бо в мене вікно відчинене і я можу схопити запалення легень! Ось вони які. Ви знаєте, яке життя мені влаштовують, ви знаєте, що я похована живцем, а вони приходять доконувати мене своїм неспокоєм за моє здоровʼя... Учора я прочитала звіт про обід у Еміля де Жирардена на честь пана Ґладстона, там названо кількох дам. Це справило на мене таке ж враження, як... речі, повʼязані зі шлюбом Кувле. Отже, це доказ, що я ніколи нікого не кохала... ні, просто коли страждаєш так, як я, то кохати не можна. Моя люба мати каже, що людина мучиться й непокоїться доти, доки її не вгамує кохання. Дивуюся, чому вона не каже, що я перестала б хотіти бачити людей, коли зможу спати з чоловіком.
On vient m’embéter parce que ma fenêtre est ouverte et que je puis attraper une fluxion de poitrine ! Les voilà bien. Vous savez la vie qu’on me fait, vous savez que je suis enterrée vivante et l’on vient m’assommer avec des inquiétudes sur ma santé... Hier j’ai lu le compte rendu d’un dîner chez Emile de Girardin en l’honneur de M. Gladstone, on cite plusieurs dames. Cela m’a fait l’effet que me font les... choses relatives au mariage Couvelet. C’est donc une preuve que je n’ai jamais aimé personne... non, mais quand on souffre autant que moi on ne peut pas aimer. Ma chère mère dit que l’on se tourmente et se tracasse tant qu’on n’est fixé par l’amour. Je m’étonne pourquoi elle ne dit pas que je cesserais de vouloir voir du monde quand je pourrai coucher avec un homme.
Мені хотілося б говорити ще брудніше у своєму обуренні.
Je voudrais parler encore plus salement dans mon exaspération.
Я пишу й плачу від люті. Я оплакую себе, ніщо не зворушує мене так, як коли я вболіваю над власною долею, я сміюся, але це серйозно.
J’écris et je pleure de rage. Je me pleure, rien ne m’attendrit comme lorsque je m’appitoie sur mon sort, je ris mais c’est sérieux.
О Боже мій.
Ô mon Dieu.
У мене вже немає навіть тієї розради — піти посваритися зі своєю доброю й любою родиною, щоб заспокоїтися. Це нічого не дає! Я приречена гнити в кутку, а тим часом моя мати виходить у старих сукнях із чорної вовни й у дірявих рукавичках, наче тітка другорядної кокотки.
Je n’ai même plus la ressource d’aller quereller ma bonne et chère famille pour me calmer. Ça ne sert à rien ! Je suis condamnée à pourrir dans un coin et en attendant ma mère sort habillée de vieilles robes de laine noire et de gants troués comme une tante de cocotte de 2ème ordre.
Життя — прекрасна річ, надто моє.
La vie est une belle chose, la mienne surtout.