❦
Неділя, 31 серпня 1879
Dimanche, 31 août 1879
Учора ми їздили до Пурвіля, а коли їдеш до Пурвіля, то там снідаєш, а потім ідеш лягати на гальку й кидаєшся нею одне в одного. Діна зіпсувала мені прогулянку, без упину кокетуючи з Гехтом та іншими, я вже не знала, що казати, вона пурхала й так безсоромно стріляла очима в чоловіків, що мені було ніяково й водночас прикро бачити, що чоловіки тягнуться до неї, але заздрості я, власне, не відчувала; мені здається, що я нічого не хотіла б ціною стількох млосних і геть безсоромних поглядів — щоб не сказати слова, якого я не можу дібрати. Вона добре дівча, але коли вона розійдеться, то хоч під стіл ховайся. Я така дурна, що мені соромно за інших.
Hier nous sommes allés à Pourville et quand on va à Pourville on y déjeune et puis on va se coucher sur les galets et s’en jette à la tête les uns aux autres. Dina m’a gâté la promenade en faisant mille agaceries à Hecht et aux autes, je ne savais plus que dire, elle voltigeait et faisait des yeux si impudents aux hommes que j’étais confuse et en même temps contrariée de voir que les hommes allaient de son côté mais cela ne me rendait pas précisément jalouse, il me semble que je ne voudrais rien au prix de tant d’œillades langoureuses et absolument impudiques pour ne pas dire un mot que je ne trouve pas. C’est une bonne enfant mais quand elle s’y met il faut se cacher sous la table. Je suis bête au point d’être honteuse pour les autres.
Цього вечора за спільним столом вона так розпустувалася, що жбурнула шматком хліба в голову да Кості. Добре, що вона нічого не пʼє, бо інакше казали б усякі дурниці. Я сказала їй усе це доволі різко, бо Гехт та інші нас мало знають і могли б подумати бозна-що.
Ce soir à table d’hôte elle s’est émoustillée au point de jeter un morceau de pain à la tête de Da Costa. Il est heureux qu’elle ne boive rien, sans cela on dirait des bêtises. Je lui ai dit tout cela assez durement, car Hecht et les autres nous connaissent peu et pourraient penser Dieu sait quoi.
Це як і з Бланом: вона списує мене дослівно, а потім додає варіації сумнівного смаку й такого штибу, що справляють на мене враження бридкого, погано надрукованого тексту, що мене коробить і засмучує. Це кров її матері, яка розважалася, скільки могла, і передала їй цю вульгарну вибуховість її веселощів. Вона вже втратила Маркуара, відразивши його від себе цими манерами.
C’est comme avec Blanc aussi, elle me copie textuellement et puis elle introduit des variations d’un goût douteux et d’un style qui me fait l’effet d’un vilain mal imprimé, qui me froisse et me chagrine. C’est le sang de sa mère qui s’est amusée tant qu’elle a pu et qui lui a passé cette explosion triviale qu’elle a dans sa gaieté. Déjà elle a perdu Marcuard en le dégoûtant d’elle par ces manières.
Її називають лагідною та спокійною, але дещо в очах і повні губи багато про що свідчать. Вона мені подобається, коли спокійна, я хотіла б бачити її кокетливою, милою й оточеною шанувальниками, але коли вона, так би мовити, натхненна, то виводить мене з себе й жахає, як вуличні жінки. Наше маленьке товариство майже не розлучається, я веліла принести до себе фортепіано, і Гехт нам музикує, увечері ми пішли в казино, де я знову віднайшла трохи запалу, а сьогодні я зробила маленький портрет Гехта, і ми гомоніли й сміялися. Цей єврей мені дуже лестить: я дивовижна, глибока, та ще бозна-яка. Йому, здається, до вподоби мої розмови, і, дякувати небу, я не була такою навіженою, як до Кассаньяка, коли хотіла бути цікавою. Блан каже, що я на 50 відсотків додала розважливості і що від цього я не менш незвичайна: «тепер вона хороша», каже славетний вальсувальник. Знаєте, він і справді добре вальсує, я танцювала з ним на балу.
On la dit douce et tranquille mais certaines choses dans les yeux et des lèvres lippues dénotent bien des choses. Je l’aime bien quand elle est tranquille, je voudrais la voir coquette et gentille et entourée mais lorsqu’elle est pour ainsi dire inspirée elle me met hors de moi et me fait horreur comme les femmes de la rue. Notre petite société ne se sépare presque pas, j’ai fait apporter un piano chez moi et Hecht nous fait de la musique, le soir nous sommes allés au casino où j’ai retrouvé un peu de verve et aujourd’hui j’ai fait un petit portrait d’Hecht et nous avons causé et ri. Ce juif me flatte beaucoup, je suis étonnante, profonde, que sais-je encore. Il a l’air de prendre plaisir à mes discours et grâce au ciel je n’ai pas été folle comme je l’étais avant Cassagnac, je voulais être intéressante. Blanc dit que j’ai gagné 50 pour cent comme sagesse et que je n’en suis pas moins extraordinaire : elle est bien maintenant dit l’illustre valseur. Savez-vous qu’il valse vraiment bien, j’ai dansé avec lui au bal.