❦
Понеділок, 11 серпня 1879
Lundi, 11 août 1879
Я провела дві години в Ґавіні віч-на-віч утрьох. Ці люди досконало уособлюють банальне, розважливе й приземлене товариство. Я ходжу до них дізнаватися про думку всіх і про загальноприйняті правила поведінки. Там говорять і про шлюби — такі, які укладаються щодня. Я нарешті погодилася зізнатися, що, вийшовши заміж, матиму 100 000 франків ренти, а згодом удвічі більше. Що моя родина має 400 000 франків ренти, що моя тітка дуже багата й усе мені віддасть. Я, однак, додала, що мій батько багато проїдає, і скріпила всі ці брехні заявою, що під жодним приводом не вийду за чоловіка, який має менш ніж удвічі більше, ніж я. У такий спосіб я здобуваю ту повагу, яку дають гроші, і вберігаю себе від розрахунків мисливців за статками... до певної міри. Стара Ґавіні ворожить мені на майбутнє і каже, що бачить мене в тридцять років на чолі салону, заглибленою тільки в політику й наступницею пань де Лівен, Трубецької тощо. Але для цього треба вийти заміж.
J’ai passé deux heures chez les Gavini en tête à trois.
— Звісно, пані, але я хочу, щоб він був дуже багатий.
- Certainement Madame, mais je veux qu’il soit très riche.
Вона говорить мені про пана де Ріволі; я вдаю, що зневажаю його, але насправді в мене не досить грошей для цього. Усе це доволі огидно.
Elle me parle de M. de Rivoli, je fais semblant de [le] dédaigner mais en réalité je n’ai pas assez d’argent pour cela. Tout cela est bien dégoûtant.
Досі я не хотіла, щоб казали, ніби я багата, але відколи пан де лʼАрʼєж мало не замаячів на обрії, я, навпаки, цього хочу. Цього маленького чванька радше привабила б виставлена напоказ гордість, ніж будь-що інше на світі.
Jusqu’à présent je ne voulais pas qu’on dise que je suis riche mais depuis que M. de l’Ariège a failli apparaître dans le lointain je le veux au contraire. Ce petit vaniteux serait plus vite attiré par l’orgueil qu’on déploierait que par quoique ce soit au monde.
Але моє життя скінчилося. Для мене був лише Кассаньяк...
Mais ma vie est finie. Il n’y avait que Cassagnac pour moi...
Гадаю, я кажу правду, і хай хто що думає, це правда. Чи то справа серця, чи ми справді добре б одне одному пасували?.. я навіть не шукаю відповіді. Завтра я поїду, потрібна розрада, потрібна зміна.
Je crois que je dis vrai et quoiqu’on en pense, c’est vrai. Est-ce affaire de cœur ou est-ce que nous serions vraiment bien assortis ?... je ne cherche même pas. Je partirai demain, il faut une diversion, il faut un changement.
Панна Акар, красуня з вусиками; у сорок років вона матиме бороду. Стара Кувле, маленький шваґер. О ганьба. Так, треба було покохати це створіння, щоб накоїти таких дурниць!
La fille Acard, beauté à moustache; à quarante ans elle aura de la barbe. La mère Couvelet, le petit beau-frère. Ô ignominie. Oui, il a fallu aimer cette créature pour avoir fait de telles stupidités !
Сміються, коли я говорю про честь Кассаньяка, я маю на увазі ту, так би мовити... вищу й витончену честь, яка стала б на заваді цьому шлюбу. У його лицарство не вірять. Та байдуже.
On rit quand je parle de l’honneur de Cassagnac, je veux dire de cet honneur pour ainsi dire... supérieur et subtil qui s’opposerait à ce mariage. On ne croit pas à sa chevalerie. C’est égal.
Він міг би одружитися з якоюсь дочкою бакалійника при мільйонах. Він принаймні якусь мить її кохав. Блан каже, що вона була його коханкою... Хай там як, справи це не міняє.
Il aurait pu épouser quelque fille d’épicier à millions. Il l’a aimée au moins pendant un instant. Blanc dit qu’elle était sa maîtresse... Quoiqu’il en soit cela ne change rien à l’affaire.
Я не хочу виходити заміж у Франції.
Je ne veux pas me marier en France.
Я поїду виходити заміж до Росії взимку 1880–1881 років. Тобто наступної зими. Мені буде двадцять два роки.
J’irai me marier en Russie l’hiver 1880-1881. C’est-à-dire l’autre hiver. J’aurais vingt-deux ans.