Неділя, 13 липня 1879

Я ходила показати портрет Діни Тоні, який зробив мені компліменти. Але це не годне зняти з мене цю сонливість, цей сум, це щось страхітливо гнітюче... Здається, наче я присутня на тій незбагненній церемонії там, удалині.
Усі мої особисті печалі ще дужче підсилюють це глибоке хвилювання, цей незбагненний біль.
Боже мій! Навіщо Ти це вчинив! Боже мій, навіщо Ти це вчинив?
Пані Ґавіні приїхала по мене, і ми поїхали до Булонського лісу. Я сподівалася цим розворушитися, але дізналася, що Кассаньякова дружина буває в іспанської королеви і що королева її цілує і що пані де Кассаньяк сказала королеві, ніби імператриця запросила її на шість днів до Шислгерста і ніби вона напише їй звідти про всі подробиці.
— Вона поїхала туди, як усі, — додає пані Ґавіні, — ну скажіть, чи стане імператриця морочитися пані де Кассаньяк. Тож усі з цього сміються, надто вже брехливі ці Кассаньяки.
— Але ж, пані, ті, хто знає, сміються, а от на інших це справляє враження, — кажу я.
— Та що ви! У Парижі всі це знають! З цього сміються.
Усе це неминуче, але мене це таки дуже дратує.
Кажуть, що Пополь перекинеться до пана де Шамбора, легітимісти в захваті, портрети Кассаньяка аж кишать у монастирях. Для повчання черниць, певно. Та якщо наш кандидат здійснить цю еволюцію, він зробить це з усією притаманною йому спритністю. І, здається, тепер я розумію мету цих останніх статей про Жерома, про ґарантії тощо. Це його дуже потішить. Його ідеалом було б стати сином хрестоносця й боронити Короля й Бога, Бога й Короля своїм добрим толедським клинком. Побачимо...
Я дуже нещасна, щось чорне й сумне огортає мене всю. І я раз у раз ловлю себе на думках про ті жахливі церемонії там. Я плакала, але недостатньо, мене щось гнітить.
Я й справді не знаю, що за насолода в тому, щоб плакати. Шукаєш цих переживань, жадібно хапаєш газети, що видавлюють із тебе потоки палючих сліз... а потім почуваєшся наче задоволеним.
Ми поїхали на великий військовий парад, і при виході я змогла побачити Арно доволі зблизька й доволі довго, щоб сказати вам, що він не гарний. Він був червоний (бігав по карету), та й бувають дні, коли людина бридка. Словом, я бачила його бридким, а надто мав він вигляд... дурний, я анітрохи не перебільшую. Гадаю, він залицяється до однієї американки, високої, доволі огрядної, дуже білявої, з великим обличчям сліпучої білизни. Убрання поганого смаку. Їх дві сестри, я бачила їх у Палаті. Він має досить дурний вигляд, щоб залицятися до цієї особи. Я тепер захоплююся ним лише як мільйонером. Що ж до пані Арно, то це справжня імператриця.
Як таке можливо, що вона — панна Ґішар, удова Арно?
Розкішне й елегантне вбрання, постава, хода, вигляд: королева.
Приходять Музе, і ми бавимося в столокрутіння.
Не знаю, чи ці добрі дами шахрували, хоча навряд.
Дух Принца з'явився й сказав нам, що не любить ні Жерома, ні Віктора. Потім був Віктор-Еммануїл, король Італії, який сказав нам, що не любить Жерома, що Жером не царюватиме й помре насильницькою смертю за рік і п'ять місяців. Його син Віктор стане президентом або Диктатором за сім років.
Що королю Умберто лишилося жити трохи більше двох років.
Я не дуже переконана.
Кажуть, що принцеса Беатриса збирається постригтися в черниці. Які жахливі речі.
Та чому ж саме я відчуваю й оплакую всі ці нещастя?