❦
Субота, 21 червня 1879
Ось уже близько тридцяти шести годин я майже не перестаю плакати. Учора я лягла спати знесилена. У нас було двоє росіян на обіді — Обідін і Севастьянов, камер-юнкери Імператорського двору, а ще Чумаков і Божидар.Samedi 21 juin 1879Voilà près de trente six heures que je ne cesse presque de pleurer. Je me suis couchée exténuée hier. Nous avions deux Russes à dîner Obidine et Sévastianoff gentilhommes de la Chambre de l’Empereur et Tchoumakoff et Bojidar.
Але я була ні до чого не здатна.
Mais je n’étais bonne à rien.
Мій скептичний і насмішкуватий дух зник. Мені траплялося втрачати рідних і зазнавати інших прикрощів, але, гадаю, я ніколи нікого не оплакувала так, як оплакую того, хто щойно помер. І це тим разючіше, що, зрештою, мене це не мало б зачіпати зовсім, я радше мала б тішитися. Учора опівдні я виходила з майстерні, коли Жюліан свиснув у переговорну трубу до служниці, яка приклала вухо й одразу сказала нам, доволі схвильована:
Mon esprit sceptique et gouailleur était parti. Il m’est arrivée de perdre des parents et d’avoir d’autres chagrins mais je ne crois pas avoir jamais pleuré quelqu’un comme je pleure celui qui vient de mourir. Et c’est d’autant plus frappant qu’en somme cela ne devrait pas me toucher du tout, je devrais plutôt m’en réjouir. Hier à midi je quittais l’atelier lorsque Julian siffla la bonne qui mit l’oreille au tuyau et qui nous dit aussitôt passablement émue:
— Панянки, пан Жюліан переказує вам, що Імператорський принц помер.
- Mesdames, M. Julian vous fait dire que le Prince impérial est mort.
Запевняю вас, я по-справжньому скрикнула й сіла на скриню з вугіллям. А що всі заговорили водночас:
Je vous assure que je poussai un vrai cri et m’assis sur le coffre à charbon. Et comme on parlait, tout le monde à la fois.
— Трохи тиші, будь ласка, панянки. Це офіційно, щойно отримали депешу. Його вбили зулуси. Мені це сказав пан Жюліан.
- Un peu de silence s’il vous plaît mesdames. C’est officiel, on vient de recevoir la dépêche. Il est tué par les Zoulous. C’est M. Julian qui me le dit.
Цю чутку вже встигли пустити, коли мені принесли «Естафету» з такими словами великими літерами: «Смерть Імператорського принца». Можу вам сказати, як сильно мене це вразило.
On avait déjà fait courir ce bruit aussi lorsqu’on m’apporta « l’Estafette » avec ces mots en grosses lettres: Mort du Prince impérial. Je puis vous dire à quel point j’en fus saisie.
Зрештою, хоч до якої партії належиш, хоч ти француз, хоч чужинець, неможливо не піддатися загальному враженню, а воно одне — заціпеніння.
D’ailleurs à quel parti qu’on appartienne, que l’on soit Français ou étranger il est impossible de ne pas subir l’impression générale qui est de la stupeur.
Ця страхітлива, ця жахлива, ця передчасна смерть — річ жахлива. Читайте газети, які я для вас зберігаю, а я лише повторю зворушливі, правдиві й гарні слова Альбера Вольфа з «Фіґаро». [Бракує]
Cette épouvantable, cette affreuse, cette intempestive mort est une chose affreuse. Lisez les journaux que je vous garde, moi je ne ferai que répéter les paroles émues, vraies et belles d’Albert Wolff, du « Figaro ». [Manque]
Але я скажу вам те, чого не пише жодна газета: англійці — боягузи й убивці. Усе це неприродно. Є один чи кілька винуватців — підлих, продажних.
Mais je vous dirai ce que ne dit aucun journal c’est que les Anglais sont des lâches et des assassins. Ce n’est pas naturel tout cela. Il y a un ou plusieurs coupables, infâmes, vendus.
Хіба ж можна так наражати принца, надію цілої партії?
Est-ce qu’on expose un Prince, l’espoir d’un parti.
Син... Ні, не думаю, що знайдеться бодай один хижий звір, який не розчулився б, подумавши про матір. Найстрашніші нещастя, найжорстокіші втрати завжди лишають щось — промінь, дрібку розради, надії... а тут немає НІЧОГО. Можна сказати, не боячись помилитися, що такого горя ще ніколи не бувало. Він поїхав через неї: вона йому докучала, мучила його, не давала йому 500 франків на місяць і робила його життя важким; дитина поїхала, посварившись із матірʼю.
Un fils... Non, je ne crois pas qu’il y ait une seule bête fauve qui ne s’attendrisse en pensant à la mère. Les plus affreux malheurs, les pertes les plus cruelles laissent toujours quelque chose, un rayon, un soupçon de consolation, d’espoir... ici il n’y a RIEN. On peut dire sans craindre de se tromper que c’est une douleur comme il n’y a jamais eu. Il est parti à cause d’elle, elle l’ennuyait, le tourmentait, ne lui donnait pas 500 francs par mois et lui rendait l’existence difficile, l’enfant est parti en mauvaise intelligence avec la mère.
Чи бачите ви весь жах цього?! Бачите цю жінку?
Voyez-vous toute l’atrocité de la chose ?! Voyez-vous cette femme ?
навскоси
Бували матері так само нещасні, але жодна не могла відчути удару так сильно, бо загальне враження множить її біль — і множить стільки мільйонів разів, скільки шуму, співчуття чи навіть лайки довкола цієї смерті.
en travers Il y a eu des mères aussi malheureuses, mais aucune n’a pu ressentir autant le coup, car l’impression universelle augmente sa douleur et autant de millions de fois qu’il y a de bruit et de sympathie ou même d’injures autour de cette mort.
Чудовисько, яке принесло їй цю звістку, краще б її вбило.
Le monstre qui lui a annoncé cette nouvelle aurait mieux fait de la tuer.
Я пішла до майстерні, і Робер-Флері наговорив мені багато компліментів, але я повернулася, щоб знову порюмсати, а потім пішла до пані Ґавіні, де все в жалобі й у всіх запухлі очі, починаючи з консьєржки. Пан Руер пів години сидів, не мовлячи ні слова, думали, що йому кінець, а потім він плакав не перестаючи. А пані Руер цілий вечір мала нервові напади й кричала, що її чоловік помре і що вона хоче померти. Тут пані Ґавіні перериває свою розповідь і переконано каже: «Справді, у такі хвилини треба було б якось улаштуватися, щоб не мати нервових нападів, це дуже незручно», — додає вона цілком серйозно...
Je suis allée à l’atelier et Robert-Fleury m’a fait beaucoup de compliments mais je suis revenue pour pleurnicher, encore et puis j’ai été chez Mme Gavini ou tout est en deuil et les yeux gonflés à partir de la concierge. M. Rouher est resté une demi-heure sans parler, on a cru que c’était fini et puis il n’a cessé de pleurer tout le temps. Et Mme Rouher a eu tout la soirée des crises nerveuses criant que son mari allait mourir et qu’elle voulait mourir. Alors Mme Gavini interrompt son récit et avec conviction: Vraiment, dit-elle, dans des moments pareils on devrait s’arranger pour ne pas avoir des attaques de nerfs, c’est très incommode, ajoute-t-elle très sérieusement...
Я стримувала сльози, бо ніхто не зрозумів би, що зі мною, але не могла не всміхнутися, чуючи, як пані Ґавіні розповідає кільком дамам у жалобі, що пані Руер, почувши новину, гепнулася догори ногами. Жалобу надягають на пів року — «певно, вона набридне ще раніше, але в перші дні, самі розумієте...»
Je retenais mes larmes car on ne comprendrait pas ce que j’avais, mais je n’ai pu m’empêcher de sourire en entendant Mme Gavini faisant son récit à quelques dames en deuil et disant que Mme Rouher en apprenant la nouvelle est tombée les quatres fers en l’air. On prend le deuil pour six mois, « on s’en dégoûtera sans doute avant, mais les premiers jours vous comprenez... »
Ці англійці завжди поводилися огидно з Бонапартами, а ті завжди мали дурість тягтися до цієї мерзенної Англії, до якої я відчуваю цілковиту ненависть і лють.
Ces Anglais ont toujours été hideux pour les Bonaparte qui ont toujours eu la stupidité d’aller vers cette ignoble Angleterre contre laquelle je me sens une haine et une fureur accomplies.
Я одразу подумала про Кассаньяка і зраділа, що він тепер пропащий, але відтоді ця вбита дитина, цей невинний, цей ангел, цей бідолашний герой завдав мені стільки болю, що думка, що майбутня велич Акарів, можливо, пропала назавжди, мене не втішає. Адже й романом захоплюються, і над романом плачуть. Як не бути зворушеною до глибини душі цією жахливою катастрофою, цим страшним, мерзенним кінцем, що краює серце!
J’ai tout de suite pensé à Cassagnac et je me suis réjouie de le voir perdu, mais depuis cet enfant tué, cet innocent, cet ange, ce pauvre héros m’a fait tant de peine que l’idée de voir peut-être à jamais perdus la future grandeur des Acard ne me console pas. On se passionne bien, on pleure bien sur un roman. Comment ne pas être remué jusqu’au fond de l’âme par cette catastrophe épouvantable, par cette fin horrible, odieuse, navrante !
Я одразу подумала, що Кассаньяк повернеться до родини Жерома, — так воно й сталося. На вчорашніх зборах Кассаньяк виставив себе ватажком при молодому Вікторові, сподіваючись одразу зіграти при ньому роль Руера, але все владналося: пан Руер повернеться у вівторок із вирішальними новинами, і Кассаньяк зрештою скорився й сказав: «Пане Руер, ви ж добре знаєте, що завжди будете нашим ватажком і що завжди знайдете в мені свого найвірнішого соратника!!» Він, хитрун, добре знає, що нещасний старий уже скінчений.
J’ai tout de suite pensé que Cassagnac se tournerait vers la famille de Jérôme, et c’est ce qui est en effet. A la réunion d’hier Cassagnac s’est posé comme chef auprès du jeune Victor, espérant d’emblée jouer son Rouher auprès de lui, mais tout s’est arrangé, M. Rouher va revenir mardi avec les nouvelles décisives et Cassagnac a fini par se rallier et par dire: M. Rouher vous savez bien que vous êtes toujours notre chef et que vous trouverez toujours en moi votre plus fidèle lieutenant !! Il sait bien le malin que le malheureux vieillard est fini.
Словом, ціла партія опинилася на бруку. Їм потрібен принц бодай для годиться, і я думаю, що вони не розбредуться; дехто, найменш скомпрометовані, перейде до Республіки, а решта й далі підтримуватиме якусь тінь. Та й хто знає. Коли помер Римський король1, хіба не думали, що всьому кінець?
En somme voilà tout un parti sur le pavé. Il leur faut un prince pour la contenance au moins et je crois qu’ils ne se désuniront pas; quelques uns, les moins compromis, iront à la République mais les autres continueront à soutenir une ombre quelconque. Qui sait d’ailleurs. Le roi de Rome mort n’a-t-on pas cru que tout était fini ?
Померти? У таку хвилину! Померти у двадцять три роки, загинути від рук якихось дикунів2, воюючи за англійців!!
Mourir ? dans un pareil moment ! Mourir à vingt-trois ans, tué par des sauvages et combattant pour des Anglais !!
Гадаю, у глибині серця навіть найлютіші його вороги відчувають щось на зразок докорів сумління.
Je crois qu’au fond de leurs cœurs ses plus cruels ennemis sentent comme une espèce de remords.
Я прочитала всі ці газети, навіть ті, що ображають, і полила їх сльозами. Будь я француженкою, чоловіком, бонапартистом — і то не була б я більш обурена, розгнівана, зажурена. Та подумайте ж про цю дитину, яку прогнали глузування брудних радикальних газет, про дитину, на яку напали й яку вбили дикуни.
J’ai lu tous ces journaux, même ceux qui insultent, et je les ai arrosé de mes larmes. Je serais Française, homme, bonapartiste que je ne serais pas plus révoltée, plus outrée, plus désolée. Mais pensez-donc à cet enfant que les quolibets des sales journaux radicaux ont fait partir, à l’enfant qui est attaqué, assassiné par des sauvages.
Його крики, відчайдушні заклики, страждання, жах безсилля. Бачити, як помираєш у незнайомому, страшному, глухому закутку, покинутий, майже виданий. Та й треба ж було поїхати отак, самому, з англійцями.
Les cris qu’il a poussés, les appels désespérés, la souffrance, l’horreur de l’impuissance. Se voir mourir dans un coin inconnu, affreux, abandonné, livré presque. Aussi, partir comme ça tout seul avec des Anglais.
А мати.
Et la mère.
Моя перша думка була про Кассаньяка, друга — про матір, а третя така: на імені Бонапартів була пляма — Седан. Імператорський принц змив цю пляму й урятував династію.
Ma première pensée a été à Cassagnac, la seconde à la mère et la troisième celle-ci: il y avait une tache sur le nom de Bonaparte: Sedan. Le Prince impérial a lavé cette tache et sauvé la dynastie.
Тепер Бонапартам уже нічим дорікнути, і якщо легенда про першого зносилася, є нова легенда — про цю бідолашну мертву дитину.
Maintenant on n’a plus rien à reprocher aux Bonaparte et si la légende du premier était usée, il y a la nouvelle légende de ce pauvre enfant mort.
А англійські газети доходять до такої ницості, що натякають, ніби там, де проводили розвідку, не було жодної небезпеки. Хіба може бути безпечно в такому краї, серед дикунів, ворогів, для загону з кількох чоловік?
Et les feuilles anglaises ont l’infamie d’insinuer qu’il n’y avait aucun danger dans l’endroit où se faisait la reconnaissance. Est-ce qu’il peut y avoir sécurité dans un tel pays, au milieu de sauvages, ennemis, pour une troupe de quelques hommes ?
Треба бути божевільним чи ідіотом, щоб у це повірити. Та прочитайте подробиці. Їх залишили там на три дні, і цей Кері3 помітив, що Принца немає, лише надто пізно.
Il faut être fou ou idiot pour le croire. Mais lisez les détails. On les a laissés-là trois jours et le Carey ne s’est aperçu que trop tard que le Prince manquait.
Побачивши зулусів, він утік разом з іншими, не дбаючи про Принца. Ні, ви тільки уявіть: бачити це надрукованим у їхньому рапорті, у їхніх газетах і казати собі, що цю націю не винищено, що не можна знищити їхній проклятий острів і цей холодний, варварський, віроломний, ниций народ! О! якби це сталося в Росії — та наші солдати дали б себе вбити всі до одного!
En voyant les Zoulous il s’est sauvé avec les autres sans s’occuper du Prince. Non voyez-vous le voir imprimé, dans leur rapport, dans leurs journaux et se dire que cette nation n’est pas exterminée, qu’on ne peut pas anéantir leur île maudite et ce peuple froid, barbare, perfide, infâmes ! Oh ! si c’était en Russie, mais nos soldats se seraient faits tuer jusqu’au dernier !
І ці негідники його покинули, видали!
Et ces infâmes l’ont abandonné, livré !
Та прочитайте ж подробиці — хіба вас не приголомшить стільки підлоти, стільки боягузтва!
Mais lisez donc les détails et vous n’êtes pas saisis de tant d’infamie, de lâcheté !
Хіба ж тікають, не захистивши товаришів!
Est-ce qu’on s’enfuit sans défendre ses camarades !
І лейтенанта Кері не повісять. Ні, вбито Принца, а пан Жорж Бабанін живий. Це донька Акар виходить заміж за Поля де Кассаньяка.
Et on ne pendra pas le lieutenant Carey. Non c’est le Prince qui est tué et c’est M. Georges Babanine quit vit. C’est la fille Acard qui se marie avec Paul de Cassagnac.
Приходила пані Ґавіні й багато інших. Пані Брюне-Капдевіль (з оточення де Лессепсів) зі своєю небогою.
Madame Gavini est venue et beaucoup d’autres. Mme Brunet-Capdeville (de chez les Lesseps) et sa nièce.
Пані де Байєль обідала з нами, і я доручила їй дорогою вкинути до скриньки «Фіґаро», а також «Пеї», таку замітку:
Madame de Bailleul a dîné avec nous et je l’ai chargée de jeter dans la boite du « Figaro » en passant, et au « Pays », la note suivante:
Переписаний лист · Note envoyée par Marie au Figaro et au Pays, signée «Un abonné, revenant de Londres», 21 juin 1879Обставини, що супроводжували смерть Принца, дуже бентежать уми в Англії. Золоті речі, знайдені на тілі, тоді як одяг украдено, ніби для того, щоб збити зі сліду, наводять на думку про злочин, який хотіли звалити на зулусів. З надзвичайною наполегливістю ходить чутка, що лейтенант Кері, який повівся щонайменше необачно, постане перед військовим судом. Хвилювання величезне. Передплатник, що повернувся з Лондона.
Les circonstances qui ont accompagné la mort du Prince préoccupent vivement les esprits en Angleterre. Les objets d’or trouvés sur le corps, tandis que les habits sont volés comme pour donner le change font supposer un crime dont on a voulu charger les Zoulous. Le bruit court avec une persistance extraordinaire que le lieutenant Carey, qui a été au moins imprudent, va passer en Conseil de guerre. L’émotion est énorme. Un abonné, revenant de Londres.
Ах! якби це надрукували і якби це справді допомогло віддати цього негідника під суд, я була б рада!
Ah ! si c’était imprimé et si cela pouvait vraiment faire juger ce misérable je serais contente !
Віримо ж ми у відданість старого слуги, то чому б не повірити й у відданість старого Руера. Хай він буде ким завгодно, але ось уже тридцять років він живе життям своїх господарів.
On croit bien à l’attachement d’un vieux domestique, pourquoi ne pas croire en celui du vieux Rouher. Qu’il soit tout ce qu’on veut, mais voilà trente ans qu’il vit de la vie de ses maîtres.
А мати, імператриця, бідолашна Імператриця.
Et la mère, l’impératrice, pauvre Impératrice.
Річ у тім, що, хоч я й посміювалася, я привʼязалася до неї, до Принца, до партії, і коли подумаю, що все скінчено, втрачено, знищено!! Нічого більше, «лише бідна мати, вбрана в чорне».
C’est que tout en riant je me suis attachée à elle, au Prince, au parti et quand je pense que c’est fini, perdu, anéanti !! Plus rien, « qu’une pauvre mère vêtue de noir ».
Не знаю, чи можна назвати людиною того, хто не схилився б із пошаною перед нею, як перед найвеличнішою, найдостойнішою з Величностей.
Je ne sais si on peut donner le nom d’homme à celui qui ne s’inclinerait pas avec respect devant elle comme devant la plus grande, la plus vénérable des Majestés.
Є люди, які вважають, що є й інші матері, які втратили єдину дитину, і що це горе — таке саме, як і всяке інше.
Il y a des gens qui trouvent qu’il y a d’autres mères qui ont perdu leur unique enfant et que cette douleur est une douleur comme les autres.
Я навіть не вшанувала б відповіддю людей, настільки позбавлених серця, тонкості, розуму й розсудливості.
Je ne ferais même pas l’honneur d’une réponse à des gens aussi dépourvus de cœur, de finesse et d’intelligence et de discernement.
Ось що відсуває вдалечінь — або ж дуже наближає — ту мить, коли пані Кувле4 приймуть при дворі. Щиро кажучи, я мало про це думала, вся поглинута жахливим враженням хвилини.
Voilà qui recule au loin ou qui avance très fort le moment ou Mme Couvelet sera reçue à la cour. Sérieusement j’y ai pensé peu, tout entière à l’impression terrible du moment.
Мені аж смішно, що я так щиро оплакувала цю бідолашну дитину.
Cela m’amuse d’avoir pleuré si sincèrement ce pauvre enfant.
Але це ще не кінець. Я хотіла притупити це враження — читала газети, говорила про це, — але досі не звикла. Ніколи не звикну.
Mais ce n’est pas fini. J’ai voulu user cette impression et j’ai lu les journaux et j’en ai parlé mais je n’y suis pas encore faite. Je ne m’y ferai jamais.
Це як неймовірний, мерзенний і обурливий «Роман жінки» Дюма-сина. Бувають такі події, над якими минають століття, а вони лишаються так само гіркими й жахливими.
C’est comme l’invraisemblable, l’infâme et le révoltant « Roman d’une femme » de Dumas fils. Il y a de ces évènements sur lesquels passent des siècles et qui restent toujours navrants et horribles.
Я дуже здивована, що щиро оплакувала те, що мене так мало обходить... Проте я дорікаю собі, що недостатньо ховала заплакані очі в майстерні; але я пишалася тим, що маю добре серце, без задніх думок, без егоїзму.
Je suis tout étonnée d’avoir pleuré sincèrement une chose qui me touche si peu... Je me reproche pourtant de ne pas avoir assez caché mes yeux rouges à l’atelier; mais j’étais fière d’avoir bon cœur sans arrière-pensée, sans égoïsme.
Якби це не було смішно, я б надягла жалобу з переконання, з пошани й від горя.
Si ce n’était ridicule je prendrais le deuil avec conviction, par respect et par chagrin.
На мить я сподівалася, що Поль де Кассаньяк ні до чого не пристане й пропаде остаточно; мені це було б приємно, бо тоді я мала б право бути великодушною, відданою, можливо, навіть корисною.
J’ai espéré un instant que Paul de Cassagnac ne se rattacherait à rien et serait absolument perdu, cela m’aurait fait plaisir parce que j’aurais le droit d’être généreuse, dévouée, utile peut-être.
Ні, бачте, ця смерть — варварство, річ страшна, жахлива.
Non, voyez-vous cette mort est une barbarie, une chose terrible, affreuse.
Від усіх цих сліз у мене болить голова, і я така хвора, якою тільки може бути здорова людина.
Toutes ces larmes me donnent un mal à la tête et me rendent aussi malade qu’une personne bien portante peut l’être.
Примітки
Син Наполеона I (1811–1832), від народження титулований Римським королем, а в бонапартистів — Наполеоном II. Його рання смерть, здавалося, поклала край династії, проте через двадцять років його кузен Луї-Наполеон став імператором Наполеоном III. ↩
«Дикуни» — це зулуси, які захищали своє королівство від британського вторгнення, що почалося в січні 1879 року; під Ісандлваною 22 січня вони знищили британську колону. ↩
Лейтенант Джейліл Брентон Кері очолював невеликий британський патруль, з яким Імперський принц, єдиний син Наполеона III, 1 червня 1879 року виїхав у Зулуленді. Коли напали зулуські воїни, патруль утік, а принца вбили. Кері постав перед військовим судом за негідну поведінку перед лицем ворога й був визнаний винним, але вирок скасували, і він повернувся до свого полку; помер в Індії 1883 року (Wikipedia, «Jahleel Brenton Carey»). ↩
Пані Кувле — теща Поля де Кассаньяка, колишня графиня Акар. ↩