❦
Неділя, 8 червня 1879
Великий приз. Я сумна, хоч і вбрана в біле; елегантна, мила, у капелюшку, що мені личить. Соломʼяний капелюшок із бантом із білого атласу. Сукня зі смугастої, арабської, крепованої тканини. Чудові чорні черевички від Феррі — кращих ні в кого немає.Dimanche 8 juin 1879Le Grand Prix. Je suis triste bien qu’habillée de blanc; élégante, gentille, avec un chapeau qui me va bien. Un chapeau de paillasson avec un nœud de satin blanc. Une robe en étoffe rayée, arabe, crêpée. Des bottines noires admirables de chez Ferry, il n’y a que lui.
Пані Ґавіні, Діна, я і пан Рандуен у восьмипружинній колясці, а Ґавіні й пані Рандуен у купе, чим красуня Одетта була незадоволена, тож на зворотному шляху пані Ґавіні взяла її до нас, а обидва чоловіки сумлінно їхали слідом. Чекали дощу, але погода була найкраща у світі. Я не розважилася, кавалерів не було, окрім двох Караджорджевичів, пана де Вернетта і ще капітана Блана, який привселюдно хизується знайомством із нами й запропонував мені свою руку, але я взяла Ґавінієву, а Блан дістався Діні. Коли він наблизився, я по-дурному злякалася, мені здалося, що він при Ґавіні заведе мову про Кассаньяка або про листи. Я почала пошепки проказувати молитву — так мені було страшно.
Madame Gavini, Dina, moi et M. Randouin dans le huit-ressorts et Gavini et Mme Randouin dans un coupé, ce dont la belle Odette n’était pas contente et Mme Gavini l’a prise avec nous au retour et les deux maris suivaient scrupuleusement. On s’attendait à de la pluie mais il a fait le plus beau temps du monde. Je ne me suis pas amusée, il n’y avait pas de cavaliers sauf les deux Karageorgevitch, M. de Vernette et puis le capitaine Blanc qui se vante de nous en public et qui m’a offert son bras mais j’ai pris celui de Gavini et Dina a eu Blanc. Quand il s’est approché j’ai eu bêtement peur, il m’a semblé qu’il allait devant les Gavini me parler de Cassagnac ou des lettres. Je me mis à réciter une prière tout bas tellement j’ai eu peur.
Пані Ґавіні розповідає, що сьогодні вранці бачила герцога де Ріволі, який хоче, щоб вона його оженила, і який смішив її протягом двох годин. Добра пані знає, що я хочу дуже багатого чоловіка, тож не думайте, ніби це для мене; вона розповідала про це просто Рандуен серед тисячі інших речей. Тоді я її розпитала й дізналася, що цьому панові сорок і що згодом він матиме шістдесят тисяч ліврів ренти, і що він дістане другий маєток-майорат, якщо матиме розум обзавестися сином, і що він шукає панну від двадцяти двох до двадцяти шести років із шістдесятьма тисячами ліврів ренти, як у нього. Не знаю до пуття чому, але я думала про нього кілька днів тому. Він невисокий, шатен, лисуватий, худорлявий; довго був коханцем Суворової, через що кажуть, ніби він буде найкращим чоловіком у світі, бо, схоже, виявив янгольську й чарівну вдачу аж до дурості.
Madame Gavini raconte qu’elle a vu ce matin le duc de Rivoli qui veut qu’elle le marie et qui l’a fait rire pendant deux heures. La bonne dame sait que je veux un homme très riche, aussi ne pensez pas que cela soit pour moi, elle le racontait tout simplement à la Randouin entre mille autres choses. Alors je l’ai questionnée et j’ai appris que le Monsieur à quarante et aura plus tard 60.000 livres de rente et qu’il aura un second majorat s’il a l’esprit d’avoir un fils et qu’il cherche une jeune fille de vingt-deux à vingt-six ans avec 60.000 livres de rente comme lui. Je ne sais trop pourquoi j’ai songé à lui il y a quelques jours de cela. Il est petit, châtain, chauve, mince; a été l’amant de la Souvoroff pendant longtemps , ce qui fait que l’on dit qu’il sera le meilleur mari du monde car il paraît qu’il a fait preuve d’un caractère angélique et charmant jusqu’à la bêtise.
Він часто їздить до Італії, і мені він видається прекрасною душею, сама не знаю чому. Йому сорок пʼять років, і він запевняє, що оженити його треба чимскоріш. — Ну ж бо, пані Ґавіні, на що ви здатні, як не оженити мене! — Ця добра стара Ґавіні з усіма своїми ніццькими підопічними.
Il va souvent en Italie et cela m’a l’air d’une belle âme, je ne sais pourquoi. Il a quarante-cinq ans et prétend qu’il faut se dépécher de le marier. - Voyons Mme Gavini, à quoi êtes-vous donc bonne si vous ne ne me mariez pas ! - Cette bonne mère Gavini avec tous ses pensionnaires de Nice.
Шкода, що мені нема бодай двадцяти трьох, я негайно вийшла б заміж. А такою, як є, я вважаю себе надто юною, щоб зрікатися кращої й несподіванішої долі. І якщо за два-три роки він іще не буде одружений, я спробую вийти за нього; та, на жаль, він буде одружений.
Je regrette de n’avoir pas vingt-trois ans au moins, j’aurais immédiatement épousé. Telle que je suis je me crois trop jeune pour renoncer à un sort meilleur et plus inattendu. Et si dans deux ou trois ans il n’est pas encore marié, je tâcherai de l’épouser; mais il sera marié malheureusement.
Я, може, трохи зелена, але мені здається, що це гидота — ці чоловіки, які, дійшовши певного віку, благають, щоб їх оженили.
Je suis peut-être un peu verte mais il me semble que c’est une chose dégoûtante ces hommes qui arrivés à un certain âge prient qu’on les marie.
Коли Ґавіні сказала мені, що Ріволі вже дійшов до такого, я остовпіла. Я уявляла, ніби цей зівʼялий пан, що вже відійшов від російських і князівських звʼязків, був таким собі мрійником, мандрівником із Рима до Неаполя, словом — прекрасною душею.
Quand la Gavini m’eut dit que Rivoli en était là je suis restée étonnée. Je m’imaginais que ce monsieur fané et revenu de liaisons russes et princières était une sorte de rêveur, de voyageur de Rome à Naples, en un mot une belle âme.
Хай йому грець!
Zut !
Бідолашна маленька Берта, вона досить часто буває в нас, і сьогодні я кажу «бідолашна маленька Берта» без жодної іронії.
Pauvre petite Berthe, elle vient assez souvent chez nous et ce soir je dis pauvre petite Berthe sans aucune ironie.
Вона нещасна. Її огидний чоловік мордує її, забороняє виходити з ним, виходить, не кажучи ні слова, повертається пізно, ходить усюди; а коли вона якнайприродніше питає його: куди ти йдеш, або: звідки ти, або: що ти робив? — він влаштовує їй сцени. А якось він змусив її йти пішки звідси до Бастилії, попри її скарги й затісні черевики, домашні черевики, тож вона повернулася з набряклими й стертими ногами, а тоді сказав їй, що це для того, аби відучити її виходити з ним. Словом, ціла купа гидоти. У мене це ніколи не викликало й тіні сумніву. А ця дурна жінка, знаєте, що вона каже?
Elle est malheureuse. Son être ignoble la tourmente, lui défend de sortir avec lui, sort sans rien dire, rentre tard, va partout; et si le plus naturellement du monde elle lui demande: où vas-tu; ou, d’où viens-tu ou, qu’as-tu fait? Il lui fait des scènes. Et un jour il l’a fait marcher d’ici jusqu’à la Bastille malgré ses plaintes et des souliers trop courts, des souliers de chambre de sorte qu’elle est rentrée avec les pieds enflés et écorchés, alors il lui a dit que c’était pour la déshabituer de sortir avec lui. Enfin un tas de saletés. Pour moi, cela n’a jamais fait l’ombre d’un doute. Et cette bête de femme, savez-vous ce qu’elle dit ?
Я знаю, що Робер у глибині душі мене обожнює, але зараз є одна жінка, яка має на нього величезний вплив і яка забороняє йому бути зі мною, Робер такий слабкий. Кожен може на нього вплинути.
Je sais que Robert m’adore au fond, mais il y a en ce moment une femme qui a sur lui une énorme influence et qui lui défend d’être avec moi, Robert est si faible. Chacun peut l’influencer.
— І він... закоханий у цю жінку?
— Et il est... amoureux de cette femme ?
— Так... але в глибині душі він мене обожнює. А ще є одна панна, до якої він залицяється і від якої приховує, що я його дружина. Ця панна, дізнавшись, що Робер одружений, лютує й навмисне відбиває його в мене.
— Oui... mais au fond il m’adore. Et puis il y a une demoiselle à laquelle il fait la cour et à qui il cache que je suis sa femme. Cette demoiselle en apprenant que Robert est marié est furieuse et me le prend exprès.
Продовжувати марно, чи не так?
Inutile de continuer, n’est-ce pas ?