❦
Субота, 7 червня 1879
Пані де Лессепс прислала нам усіх сімох своїх дітей із трьома няньками.Samedi 7 juin 1879Madame de Lesseps nous a envoyé tous ses sept enfants avec trois bonnes.
Але скажімо спершу, що тон мого живопису був непоганий (для мене це головне), а от побудова! Мене вилаяли.
Mais disons d’abord que le ton de ma peinture n’était pas mal (pour moi c’est l’important) mais la construction ! On m’a grondée.
А проте не варто впадати у відчай: зосереджуючись передусім на кольорі, я забуваю про побудову, яку віднайду, коли колір мене вже не бентежитиме; того, що маєш, не втрачаєш. А все одно я під чорною хмарою.
Il faudrait pourtant ne pas me désoler, m’appliquant surtout à la couleur, j’oublie la construction que je retrouverai quand la couleur ne me troublera plus; on ne perd pas ce qu’on a. C’est égal je suis dans un nuage noir.
Отож ці діти Лессепсів — цікава штука. Вони звикли, що їх виставляють напоказ, і виконують злагоджені рухи. За пʼять хвилин вони вже були як удома, а потім попросили, щоб я намалювала їхні портрети, кожне позувало по черзі; я витратила чотири-пʼять хвилин, щоб накидати всіх сімох, і старший визнав, що зроблено дуже добре.
Donc, ces enfants de Lesseps sont une chose curieuse. Ils sont habitués à être donnés en spectacle et exécutent des mouvements ordonnés. Au bout de cinq minutes de séjour ils étaient comme chez eux, et puis ils ont demandé que je fasse leurs portraits, chacun a posé à son tour; j’ai mis quatre ou cinq minutes à les croquer tous les sept et l’aîné a trouvé que c’est très bien fait.
А потім він захотів, щоб я підписала під кожним обличчям номери й імена. Прибули пані й панна Чумакови, і я повела дівчину дивитися, як я приміряю сукню на завтра. А поки мене не було, завітала пані Ґавіні. Мама лишила картки в Рандуенів і Пернеті, а ці дами вже пропустили дві суботи, не зʼявившись. Пані де Байєль обідала з нами. Княгиня Караджорджевич дала нам квитки до цирку, куди ми йдемо з нею, але оскільки в Опері те славнозвісне свято, то особливої елегантності там немає; потім ми йдемо до Салону, освітленого електрикою. Моя тітка, княгиня, її сини, Діна і я. Зустрічаємо Жюліана, і я бавлюся, кажучи йому дурниці поза Майстернею.
Et puis il a voulu que je mette les numéros et les noms sous chaque figure. Mme et Mlle Tchoumakoff sont arrivés et j’ai emmené la jeune fille me voir essayer une robe pour demain. Et puis Mme Gavini est venue pendant mon absence. Maman a laissé des cartes chez les Randouin et les Pernety et ces dames ont déjà laissé passer deux samedis sans venir. Mme de Bailleul a dîné avec nous. La princesse Karageorgevitch nous a donné des billets pour le cirque ou nous allons avec elle mais comme il y a cette fameuse fête à l’Opéra il n’y pas énormément d’élégance; après on va au Salon qui est éclairé à l’électricité. Ma tante, la princesse, ses fils, Dina et moi. Nous rencontrons Julian et je m’amuse à lui dire des folies hors de l’Atelier.
Спускаючись до скульптур, ми зустрічаємо Мультедо, якого я піддражнюю, віднайшовши трохи дотепності для злих слівець. Зрештою я розпалююся, і ми ведемо Караджорджевичів повечеряти до нас. Це тривало чверть години, а потім усе згоріло, і лишився тільки кістяк обвугленого дерева, ані іскорки.
En descendant aux sculptures nous rencontrons Multedo que je taquine retrouvant un peu d’esprit pour dire des méchancetés. Enfin je me monte et nous amenons les Karageorgevitch souper chez nous. Cela a duré un quart d’heure, puis tout à brûlé et il ne reste plus qu’une carcasse de bois noirci, pas même une étincelle
У понеділок велике засідання Кассаньяка, Ґавіні не дістав квитків, тобто Арно, напевно, дав йому два, а він ощасливив ними свою дружину й одну приятельку, бо пані Ґавіні туди їде.
Lundi grande séance Cassagnac, Gavini n’a pas eu de billets, c’est-à-dire qu’Arnaud lui en a sans doute donné deux et qu’il en a gratifié sa femme et une amie, car Mme Gavini y va.
Мені було б байдуже; якби я й мала квитки, то не пішла б. Мені треба працювати. Жюліан, якому я звірилася, заводить про це мову, а я питаю його, чи дорого йому платить він. Та що тут скажеш? Я в цілковитому занепаді, після цієї півгодини веселощів я ще ясніше зрозуміла, яка я сумна.
Cela me serait égal, si j’avais des billets je n’irais pas. Il faut que je travaille. A Julian auquel j’ai fait des confidences, il m’en parle et je lui demande s’il est payé cher par lui. Enfin que dire ? Je suis dans le marasme, cette demi-heure de gaieté m’a encore mieux fait comprendre combien je suis triste.
Лардерель був у цирку з кокоткою. Він був зачесаний і вичепурений, з букетиком у петлиці, мов перукарів підмайстер, хоч і гарненький хлопець.
Larderel était au cirque avec une cocotte. Il était coiffé et arrangé avec son bouquet à la boutonnière comme un garçon coiffeur quoique joli garçon.
Мені лишається тільки малювати, а якщо не вдасться — то накласти на себе руки.
Il ne me reste qu’à peindre et si je ne réussis pas à me tuer.
Яке ж бидло цей Кассаньяк. Ця ганебна теща й усе таке... Як він це пояснює, як він про все це розповідає? Він, шляхтич?
Quelle brute que ce Cassagnac. Cette honteuse belle-mère et tout cela... Comment explique-t-il, comment raconte-t-il tout cela ? Lui, le gentilhomme ?
О, тварюка, о, гидка тварюка.
Ô la bête, ô la sale bête.
Він мені пасував, це був би кінець або початок, словом — достатній привід, щоб виправдатися перед собою, коли я докоряла б собі, що відмовилася від думки про короля чи мільйонера.
Il m’allait, ç’aurait été une fin ou un commencement, enfin ç’aurait été un prétexte suffisant à me donner quand je m’accuserais d’avoir abandonné l’idée d’un roi ou d’un millionnaire.
Я могла б сказати собі: це політик, це майбутній великий чоловік; я грала б певну роль, я допомагала б йому... Чи ви гадаєте, що ця прихована дружина й ця всім відома теща... ідуть йому на користь?
J’aurais pu me dire: c’est un homme politique, c’est un futur grand homme; j’aurais joué un rôle, je l’aurais aidé... Pensez-vous que cette femme cachée et cette belle-mère connue... lui fassent du bien ?
Я знаю, що ставила його вище за короля, але, зрештою, тепер знаючи, чого він вартий, судячи з його шлюбу, скажіть: чи я переоцінювала себе, думаючи про нього? Ні, чи не так. Це вдовольняло мої гордощі й водночас узгоджувалося з дійсністю.
Je sais que je l’estimais au-dessus d’un roi mais somme toute et sachant maintenant ce qu’il vaut par le mariage qu’il a fait, dites, est-ce que je me surfaisais en y pensant ? Non, n’est-ce pas. Cela satisfaisait mes vanités et en même temps c’était d’accord avec la réalité.
Я отупіла, вибита з колії, знуджена. Я вже навіть не думаю про «здобутки». Я гарно вдягаюся, але вже не вкладаю в це душі й ніколи не спохоплююся подумати про враження, яке справляю. Я ні на що й ні на кого не дивлюся й нудьгую. Лишається тільки живопис.
Je suis abrutie, déferrée, embêtée. Je ne pense même plus aux « conquêtes ». Je m’habille bien mais je n’y mets plus d’âme et je ne me souviens jamais de penser à l’effet que je produis. Je ne regarde rien et personne et je m’ennuie. Il n’y a que la peinture.
У мене вже немає дотепності, немає влучності; коли хочу заговорити, я або тьмяна, або химерна, а потім...
Je n’ai plus d’esprit, je n’ai plus d’à-propos, quand je veux parler je suis terne ou extravagante et puis...
Мені треба скласти заповіт, бо так далі тривати не може, і я, можливо, помру своєю смертю.
Il faut que je fasse mon testament car cela ne durera pas ainsi et je vais peut-être mourir de ma belle mort.