❦
Понеділок, 19 травня 1879
Я зайшла до Жюліанової «сповідальні», щоб попросити його поміняти натурника для композицій, бо субота, четверта година, мені не підходить; а просити при всіх я остереглася б — якби він погодився, закричали б про... непостизм, термін недоречний, не маю часу. Отож я зайшла й пробула там близько двох годин, що видається неймовірним; спершу він почав підʼюджувати мене, щоб я працювала більше, кажучи, що якби в мене була кров у жилах, я почала б наступного року. А потім я заговорила про натурників, сказавши про одного пана: він високий, чорнявий, дуже гарний.Lundi 19 mai 1879Je suis entrée dans le confessionnal de Julian pour lui demander qu’il change l’homme des compositions, samedi quatre heures ne me convenant pas; et je me serais bien gardée de le demander devant tout le monde, s’il l’accordait on crierait au ... n[é]ipostime , le terme est impropre, j’ai pas le temps. Donc, je suis entrée et restée près de deux heures, cela paraît fabuleux; d’abord il a commencé par me monter la tête pour que je travaille davantage, disant que si j’avais du sang dans les veines je commencerai l’année prochaine. Et puis j’ai parlé de modèles en disant d’un monsieur: il est grand, noir, très beau.
— Усе той самий типаж, виходить! І тут... Жюліан мене (підгледів) і прочитав у моєму... мов у книжці, за тих бонапартистських часів, це було неважко, та ще й маю похвальну звичку давати про все здогадатися й навівати підозри в тому, чого нема. Одне слово, я подумала, що краще розповісти все, як є. Я сказала тільки правду, мовивши, що жила приязню і вважала його лицарем Середньовіччя, і що лише зіткнувшись із його останньою витівкою я, можливо, подумала інакше й запаморочила собі голову. Так правдоподібніше. Потім я розповіла про пʼятьох жінок, щоб було зрозуміло, у яких ми були стосунках.
— Toujours le même type alors ! Et là-dessus... Julian m’a (espionnée) et a lu dans mon... comme dans un livre pendant l’époque bonapartiste, ce n’était pas difficile et puis j’ai la louable habitude de faire tout deviner et de faire soupçonner des choses qui n’existent pas. Bref, j’ai pensé qu’il valait mieux raconter les choses. Je n’ai dit que la vérité en disant que je vivais d’amitié et que je le pensais un preux du Moyen-Age, et que ce n’est qu’en face de sa dernière farce que j’ai peut-être pensé autrement et eus la tête montée. C’est plus vraisemblable. Puis j’ai raconté les cinq femmes pour faire comprendre en quels termes nous étions.
Старий Жюліан уявляє, ніби цей чоловік навіки мій володар, ніби це перше кохання незгладне і що, хоч яка я крутійка, а він мене таки обкрутив, — та купа інших думок, можливо, слушних. Я насамперед пояснила, що він приходив у пошуках посагу, а я снувала донкіхотські мрії. І позаяк цей єврей Жюліан1 і далі змальовував мені хвилювання, які так сильно позначилися на моїй роботі, я дала йому слово, що нічого більшого не було і що скінчилося це листом такого змісту: «Спершу я думав, що ви не продаєтеся, потім я подумав, що ви коштуєте дорожче».
Le père Julian s’imagine que cet homme est à jamais mon maître, que ce premier amour est inéffaçable et que quelque rouée que je sois, il m’a roulée, et un tas d’autres idées peut-être justes. J’ai surtout expliqué qu’il venait cherchant une dot et que je pensais à des choses à la Don Quichotte. Et comme ce juif de Julian continuait à me dépeindre les agitations dont s’était si fortement ressenti mon travail je lui donnai ma parole qu’il n’y avait rien eu de plus et que cela s’est terminé par une lettre ainsi conçue: « J’avais d’abord cru que vous n’étiez pas à vendre, ensuite, j’ai pensé que vous coûtiez plus cher. »
— Це підхльоснуло б його, мов батогом, — каже мені лукавий ідеал Амелі, — якби ви не знецінилися в його очах тим, що ви самі звете «дурницями», дитячими витівками. А втім, бачите, як, попри той ваш так званий досвід, ви дитина перед чоловіками такого ґатунку.
— Ç’aurait été un coup de fouet, me dit le rusé idéal d’Amélie, si vous ne vous étiez démonétisée dans son esprit par ce que vous appelez vous-même « des folies », des enfantillages. C’est égal, voyez comme malgré ce que vous appelez votre expérience vous êtes une enfant en face des hommes de ce genre.
Я бавилася, розмовляючи про все це й виказуючи свої високі почуття. Лише тепер я бачу, що моє сумʼяття ні для кого не було таємницею і що: Як же! каже Жюліан, коли у вас вихоплювалися фрази на кшталт: — і він наводив мені речі, які я вважала зовсім простими і які досить разючі, щоб мене мали за божевільну за Кассаньяком. Чоловʼяга доходить висновку, що я його рабиня, його річ і що коли я божеволію за іншим, то це лиш галас, який я намагаюся зчинити в голові і який не сягає серця. Тоді я кажу йому, що намалюю його портрет.
Je me suis amusée en causant de tout cela et en montrant mes sentiments élevés. Ce n’est qu’à présent que je vois que personne n’a ignoré mon trouble et que: Comment ! dit Julian, quand il vous échappait des phrases comme : et il me citait des choses que je croyais toutes simples et qui sont assez énormes pour qu’on m’ait pensé folle de Cassagnac. Le bonhomme conclut que je suis son esclave, sa chose et que si je suis folle d’un autre c’est du bruit que j’essaye de faire dans ma tête et qui n’atteint pas le cœur. Alors je lui dis que je ferai son portrait.
— І це ще не кінець.
— Et ce n’est pas fini.
— Ви гадаєте, що він почне до мене залицятися. Та він ніколи не наважиться!
— Vous pensez qu’il me fera la cour. Il n’osera jamais !
— Ні, це ви почнете до нього залицятися. Ви не шукатимете нагоди, але скористаєтеся нею.
- Non, c’est vous qui lui ferez la cour. Vous ne chercherez pas l’occasion mais vous en profiterez.
— Фе!
- Fi !
— Він проситиме у вас пробачення.
- Il vous demandera pardon.
— За що? Нічого ж не було; усе склалося так, що нічого й не було.
- De quoi ? Il n’y a rien eu; cela s’est fait de telle manière qu’il n’y a rien eu.
— Байдуже, це називається зʼясуванням стосунків.
- C’est égal, cela s’appelle des explications.
— Але тепер сильніша я.
- Mais c’est moi qui suis la plus forte à présent.
— Ага! ось бачите, яка ви хитра! Ви це зрозуміли; та що з того — тут завжди лишається почуття вашого приниження; ви дозволили мені бути відвертим, тож ви скажете собі: ось хтось, хто виявився сильнішим за мене. Знаєте, чого йому було треба? Жінки, яка б йому не заважала.
- Ah ! ha ! voyez, comme vous êtes rusée ! Vous avez compris cela; mais qu’importe il y a là toujours le sentiment de votre humiliation, vous m’avez permis d’être franc, vous vous direz: voilà quelqu’un qui a été plus fort que moi. Savez-vous ce qu’il lui fallait ? Une femme qui ne le gêne pas.
— Так.
- Oui.
— Дозволите сказати вам одну образливу річ, коли вже ми говоримо серйозно?
- Voulez-vous me permettre de vous dire une chose blessante puisque nous parlons sérieusement ?
— Кажіть уже.
- Allez toujours.
— Ви були б йому на заваді, і, можливо, він сам собі це сказав.
- Vous l’auriez gêné et il se l’est peut-être dit.
— Може бути... але запевняю вас, що він дістався б тому, хто дасть найбільше.
- Cela se peut... mais je puis vous assurer qu’il serait resté au plus fort enchérisseur.
— За таких умов ви б його не захотіли.
- Vous n’en auriez pas voulu dans ces conditions-là.
— Хтозна.
- On ne sait jamais.
Одне слово, ми порозумілися на тому, що я була занадто шалена, що це ніколи не до добра і що відтепер я буду розважлива. Я була такої доброї думки про Кассаньяка, що уявляла, ніби він не візьме цього за зле, ніби зрозуміє, що все це було тому, що це був саме він...
Enfin il est bien entendu que j’ai été trop folle et que ce n’est jamais bien et que désormais je serai sage. Je pensais tant de bien de Cassagnac que je m’imaginais qu’il ne le prendrait pas mal, qu’il comprendrait que c’était parce que c’était lui...
— «Цій незвичайній істоті, яка водночас і шестирічна дитина, і сорокарічна жінка, треба було знайти на білому світі такого пана, як я, такого ж незвичайного, такого ж навіженого, як вона, який її розуміє і який сприймає речі так, як їх слід сприймати. Тож я її дуже люблю.
- « Cette créature extraordinaire qui est en même temps une enfant de six ans et une femme de quarante, avait besoin de trouver de par le monde un monsieur comme moi, aussi extraordinaire, aussi toqué qu’elle qui la comprend et qui quand les choses comme elles doivent être prises. Ainsi je l’aime bien.
Ось, даю вам слово честі, що я обожнюю цю дитину і що в неї ніколи не буде ніжнішого й відданішого друга, ніж я».
Tenez, je vous donne ma parole d’honneur que j’adore cette enfant et qu’elle n’aura jamais d’ami plus tendre et plus dévoué que moi ».
Я вже не дивуюся. Я щойно погортала свій щоденник!
Je ne m’étonne plus. Je viens de feuilleter mon journal !
Кассаньяк може мене зневажати, ще б пак! І ця гарна тирада нічого не означала... а проте! О! жодних «а проте»! Якби я могла виправдатися, Боже мій, якби я могла.
Cassagnac peut me mépriser allez ! Et cette belle tirade ne signifiait rien... pourtant ! Oh ! pas de pourtant ! Si je pouvais me réhabiliter, mon Dieu si je le pouvais.
Мені — виправдовуватися, бо це він був низький і брудний?
Me réhabiliter, moi parce qu’il a été bas et sale ?
Не виправдовуватися, а принизити його!
Non pas me réhabiliter mais l’humilier !
Примітки
Марі вживає побутовий антисемітський епітет «цей єврей Жюліан» (фр. «ce juif de Julian») — насправді Жюліан євреєм не був. Цей зворот є народною лайкою тієї доби, збереженою тут як частина історичного тексту. ↩