❦
Неділя, 11 травня 1879 — продовження
вже й не знаю що.Dimanche 11 mai 1879 - suite
Прокидаюся шалено весела й іду з мамою до церкви, щоб подати добрий приклад людові. Як на диво — уперше за довгий час — сьогодні я дуже гарна. Ми йдемо до Ґавіні, там сила-силенна люду, троє колишніх послів і хтозна-скільки ще; учора стара Ґавіні обідала в Ротшильдів з нашим послом, і моя тітка мала несмак удати, ніби це її дивує, та ще й додала, що князь Орлов нікуди не виїжджає, що його ніде не видно. Та ні, та ні, відповіли їй.
Je me réveille d’une gaieté folle et vais à l’église avec maman pour donner le bon exemple aux peuples. Par extraordinaire depuis quelque temps je suis très jolie aujourd’hui. Nous allons chez les Gavini, il y a là une foule de monde, trois anciens ambassadeurs et je ne sais combien, hier la mère Gavini a dîné chez les Rothschild avec notre ambassadeur, ce dont ma tante a le mauvais goût de paraître surprise ajoutant que le prince Orloff n’allait nulle part, était invisible. Mais non, mais non, lui est-il répondu.
Після чого ми їдемо до Булонського лісу, де я нудьгую, попри моє гарне й таке спокійне обличчя. Музе обідають у нас... ми сміємося, балакаємо й галасуємо...
Après quoi nous allons au Bois où je m’ennuie malgré ma jolie figure si calme. Les Mouzay dînent chez nous... nous rions et causons et crions...
А байдуже: після візиту до Ґавіні й прогулянки Булонським лісом я вже не вірю в Образотворче мистецтво, і мені дуже, дуже зле на душі.
C’est égal après une visite chez les Gavini et une promenade au Bois je n’ai plus de confiance en les Beaux-Arts et je suis bien, bien bas.