Вівторок, 8 квітня 1879

Ми йдемо дивитися «Пані де Монсоро» в театрі Сен-Мартен.
Ці речі Дюма мене захоплюють: шляхтичі, дуелі, засідки, любовні пригоди — усе це таке ж неймовірне, як і чарівне. Я ще раз піду це подивитися.
Гавіні були з нами, а в залі були Мультедо, Філіппіні та де Морган, які підійшли до нас.
Мультедо до того ж подурнішав з лиця; зі мною в нього збентежений вигляд, який він кепсько маскує люб'язностями та кпинами, що їх вважає дотепними; він прикидається смиренним жартома, а я з ним зовсім проста, і то цілком щиро: він мені геть байдужий, як і всі його листи й таке інше, яким він надає ваги і про які гадає, ніби я думаю... Я про них зовсім не думаю. Я, може, і сама колись опинялася в його становищі... та річ у тім, що чудова сама п'єса.
Бюссі, хоробрий Бюссі, славний забіяка.
Це сеньйор д'Амбуаз.
Ніжний і вірний водночас.
І сеньйор Бюссі.
Так, я уявлятиму Кассаньяка в образі Бюссі, якщо...