❦
Четвер, 27 березня 1879
Jeudi, 27 mars 1879
Граф Валері, сенатор і директор якоїсь там пароплавної компанії, раптово помер у Флоренції. Ґавіні, який йому родич, поїхав туди вчора. Я дізнаюся про це, входячи до пані Ґавіні, в якої червоні очі й яка приймає співчуття від кількох приятельок. «Завтра все це скінчиться, — каже вона мені, цілуючи мене й проводжаючи до передпокою, — я знову почну виходити... і нарешті все скінчиться». Будь-що інше мене б здивувало.
Le comte Valéry, sénateur et directeur de je ne sais quelle compagnie de bateaux est mort subitement à Florence. Gavini qui lui est parent y est allé hier. Je l’apprends en entrant chez Mme Gavini qui a les yeux rouges et reçoit les condoléances de plusieurs amies. « Demain tout ça sera fini me dit-elle en m’embrassant et en me reconduisant jusqu’à l’antichambre, je sortirai... et enfin ce sera fini ». Autre chose m’eut étonnée.
Ми вирушаємо до Версаля аж о пів на третю омнібусним потягом, який добирається туди годину. Без Ґавіні вже не так добре, та й засідання геть мляве; родина отруює мені життя. Тітка не перестає стежити за молодим Арно. Гадаю, усі родини такі, та байдуже — бідолашна жінка вже снує цілий роман, і саме це, можливо, усьому й завадить; я забобонна.
Nous allons à Versailles à deux heures et demie seulement avec un train omnibus qui met une heure pour y aller. Sans Gavini ce n’est plus si bien et puis la séance est fort tiède; Ma famille me rend la vie dure. Ma tante ne cesse d’épier le jeune Arnaud. Je suppose que toutes les familles sont ainsi mais c’est égal, la pauvre femme a déjà confectionné un roman et c’est ce qui le va peut-être empêcher; je suis superstitieuse.
На зворотній дорозі з нами тільки малий Сарланд, інші друзі взагалі не були в Палаті.
Au retour nous n’avons que le petit Sarlande, les autres amis n’ont pas du tout été à la Chambre.
Після майстерні панна Ельсніц провела мене до театру, де була тітка з Базілевськими.
Après l’atelier, Mlle Oelsnitz m’a reconduite jusqu’au théâtre où était ma tante avec les Basilewsky.