❦
Субота, 22 березня 1879
Samedi, 22 mars 1879
Тло й волосся гарного тону, загалом справа йде, тепер мальовничіше, працюйте далі і т. д.
Le fond et les cheveux sont d’un joli ton, somme toute cela vient, c’est plus peint, continuez etc.
А потім — до Версаля. Завдяки чайовим білетери президентської ложі дуже запопадливі; усюди повно люду, і засідання було доволі бурхливе. Затверджений Кассаньяк походжав перевальцем, аж підлога вгиналася під його важкими кроками, час від часу перебивав і стояв перед усіма, схрестивши руки, з гордо піднятою головою, з пихатим виглядом. І нащо цей довготелесий чортяка одружився? Ото дурень...
Et puis à Versailles. Grâce aux pourboires les ouvreurs de la loge présidentielle sont très empressés; il y a beaucoup de monde partout et la séance a été assez mouvementée. Cassagnac validé se dandinait et faisait ployer le plancher sous ses pas si lourds, interrompait de temps en temps et se tenait devant tout le monde, les bras croisés, la tête haute, l’air hautain. Pourquoi ce grand diable s’est-il marié ? En voilà une bête...
Тепер я знаю їх усіх в обличчя, як і вони, мабуть, знають мене.
Je les connais tous de vue à présent comme ils doivent me conaître aussi.
Робер Мітчелл, якого Блан мав мені відрекомендувати, але це зірвалося, бо той дістав удар шпагою на дуелі й проваландався з цим шість тижнів, а потім усе забулося, і Бланів план провалився. Тільки, благаю, не думайте, що я говорю так само, як пишу. Цей Робер Мітчелл, кажуть, найдотепніша людина на світі, і Блан хотів полестити нам обом, познайомивши нас.
Robert Mitchell que Blanc devait présenter mais cela a manqué parce qu’il a reçu un coup d’épé et en a eu pour six semaines et après cela s’est oublié et Blanc a été fichu. Seulement ne croyez pas de grâce que je parle comme j’écris. Ce Robert Mitchell est tout ce qu’il y a de plus spirituel au monde à ce qu’on dit et Blanc voulait nous flatter l’un et l’autre en nous faisant faire connaissance.
Пані Ґавіні сказала, що відрекомендує мені його. Та все це доводить мене до відчаю! Це не те, що треба. Треба було б приймати у себе! Не говорімо про це, надто сумно.
Madame Gavini a dit qu’elle me le présenterait. Mais tout cela me désespère ! Ce n’est pas ce qu’il faut. Il faudrait recevoir ! Ne parlons pas de cela, c’est trop triste.
Я бачила пана Арно: він дуже високий, стрункий, дуже добре збудований, тримається гарно, хоч і зовсім молодий. Волосся, борода й очі чорні-чорнющі, бронзова шкіра, флорентієць пʼятнадцятого століття. Дуже вродливий. Він двічі заходив до нашої ложі: раз — щоб привести друзів, а вдруге — щоб побалакати з тими самими друзями. Тітка вже вважає, що це кохання. Я не вірю, що на мене чекає щось добре, але це бодай якась розвага; я подбала про свій туалет заради цієї бронзи. Зворотна дорога прісна. З нами старий Ларре й пан дʼАріст, якого я не люблю, та, звісно, Ґавіні.
J’ai vu M. Arnaud, il est très grand, mince, très bien fait, se tient bien quoique très jeune. Cheveux, barbe et yeux très noirs, teint bronze, un florentin du XVè siècle. Très beau. Il est venu deux fois dans notre loge, une fois y amener des amis et l’autre fois causer avec ces mêmes amis. Ma tante croit déjà que c’est un amour. Je ne crois à rien de bon pour moi mais c’est une occupation; j’ai soigné ma toilette pour ce bronze. Le retour est fade. Nous avons le vieux Larrey et M. d’Ariste que je n’aime pas, et Gavini naturellement.
Почувши голос Кассаньяка, я ніби знову віднайшла всі спогади, які проносилися в моїй голові з четверга, мов тіні...
Au son de la voix de Cassagnac il m’a semblé retrouvé tous les souvenirs qui m’ont passé par la tête depuis jeudi, comme des ombres...
Та сьогодні ввечері я не годна й двох слів звʼязати. Ми повертаємося з театру з Ґавіні. Пан Дюге приніс цукерки, але пʼєса оперета нудна. А тепер я піду й ляжу на килим перед каміном, на добрий східний килим; коли маю час, я дуже люблю отак подрімати в кріслі чи на підлозі. Мені здалося, що обранець Кондома не звертав на мене уваги... відносно.
Mais ce soir je ne sais pas dire deux mots. Nous revenons du théâtre avec les Gavini. M. Dugué a apporté des bonbons mais la pièce l’opérette est ennuyeuse. A présent je vais me coucher sur le tapis devant la cheminée, un bon tapis oriental; quand j’ai le temps j’aime beaucoup sommeiller comme ça dans un fauteuil ou par terre. Il m’a semblé que l’élu de Comdom s’est pas occupé de moi... relativement.