❦
Четвер, 20 березня 1879
Jeudi, 20 mars 1879
Сама того не шукаючи, я опиняюся на «справі Кассаньяка»! Його зараз затвердять. Ми спізнюємося на парламентський потяг о першій, є ще один о першій пʼятнадцять. Перше обличчя, яке я помічаю на вокзалі, — це обличчя Кассаньяка, що походжає в товаристві Р. Мітчелла, Кунео, Локессі — словом, своїх близьких. Я потягла тітку за собою, і, тримаючись попід касами, ми ввійшли до зали очікування. Тепер я розумію, чому ці люди ніколи не зʼявлялися на наш потяг — вони їздять другим.
Sans le chercher je vais assister à l’affaire Cassagnac ! On va le valider. Nous manquons le train parlementaire d’une heure, il y en a un à I heure quinze. La première figure que j’aperçois dans la gare est celle de Cassagnac se premenant en compagnie de R. Mitchell, Cunéo, Loqueyssie, ses intimes enfin. J’ai entraîné ma tante et longeant les guichets nous sommes entrées dans la salle d’attente. Je comprends maintenant pourquoi ces gens-là ne se montraient jamais à notre train, ils viennent par le second.
Ця зустріч рано чи пізно мусила статися. Боюся, він бачив мій рух і моє відвернене обличчя, аби з ним не зіткнутися. Я пережила прикру чверть години. Цьому довготелесому чортяці досить було б тільки ввійти до зали очікування. Я стискала руки у своїй муфті й тиснула собі пальці, та це не заважало мені бути збентеженою й тулитися до скла виходу, обернувшись спиною до тих, хто заходив, — мовляв, якщо мене й видно, то я, мов страус, нікого не бачу. Він подумає, ніби я прийшла тому, що його сьогодні затверджують. Йому, чого доброго, заманеться сісти в той самий вагон, що й ми. Я б із радістю повернулася додому й благала про це тітку, але та хоробрилася й казала, що нічого не має проти зустрічі з Кассаньяком і привітається з ним, якщо побачить... Не кажучи вже про те... що цей чоловік навіть не сповістив про своє одруження і... моя родина божевільна, слово честі! Я сіла в купе для самих дам, і ми розташовуємося так, щоб Кассаньяк, проходячи, не зміг нас побачити.
Cette rencontre ne pouvait manquer un jour. Il a vu je le crains mon mouvement et ma face détournée pour ne pas le rencontrer. J’ai passé un mauvais quart d’heure. Ce grand diable n’aurait qu’à entrer dans la salle d’attente. Je me serrais les mains dans mon manchon et me pressais les doigts, mais cela ne m’empêchait pas d’être déconcertée et de me coller contre la vitre de la sortie tournant le dos à ceux qui entraient, et si j’étais vue, ne voyant pas comme les autruches. Il va penser que je viens parce qu’on le valide aujourd’hui. Il s’amuserait peut-être à monter dans le même wagon que nous. Je serais retournée à la maison avec bonheur et j’en priais ma tante qui faisait la brave et disait qu’elle n’a rien contre une rencontre avec Cassagnac et qu’elle le saluera si elle le voit... Sans compter... cet homme n’a pas seulement fait part de son mariage et... ma famille est folle, ma parole d’honneur ! Je suis montée en dames seules et nous nous mettons de manière qu’en passant Cassagnac ne puisse pas nous voir.
Він проходить у супроводі інших, і його щока, видна збоку-ззаду, справді надто широка. Я користаюся нагодою сказати тітці: «Якби він був вродливий, ще куди не йшло; але така потвора! Ні, справді, я не хочу, щоб нас бачили». І я старанно його уникала, пропустивши вперед і вичекавши (вже у Версалі), поки він візьме екіпаж, щоб узяти свій.
Il passe suivi des autres, et sa joue vue de profil perdu est trop large vraiment. J’en profite pour dire à ma tante: « s’il était beau, passe encore; mais un monstre pareil ! Non vraiment je ne veux pas nous voir ». Et je l’ai soigneusement évité le laissant passer en avant et attendant pour prendre une voiture (arrivée à Versailles) qu’il en ait pris une.
Попри вкрай нудну промову пана Жана Давіда, депутата від Жера й особистого ворога Кассаньяка, усі знали, що його затвердять. Цього хотів Ґамбетта. Під час голосування підняттям рук він пішов і сів коло свого батька. Батько молодить і робить стрункішим сина, разом вони мають гарний вигляд.
Malgré un fort ennuyeux discours de M. Jean David député du Gers et l’ennemi personnel de Cassagnac, on savait qu’il serait validé. Gambetta le voulait . Au moment du vote, par main-levée, il alla s’asseoir auprès de son père. Le père rajeunit et amincit le fils, ils font bien.
Мені не по собі, болить голова, і я стомлена, мов після подорожі з Парижа до Ніцци. Цей чоловік, який, можливо, гадав, що я тут заради нього. Ця думка мучила мене весь час, попри добрі місця в ложі Голови Палати.
Je suis mal à mon aise, mal à la tête et fatiguée comme après un voyage de Paris à Nice. Cet homme qui croyait peut-être que j’étais là pour lui. Cette pensée me tourmentait tout le temps malgré de bonnes places dans la loge du Président de la Chambre.
У трамваї Ґавіні передає мені два квитки на суботу й каже, що я підкорила пана Арно (з Арʼєжа), сина пані Арно — приятельки Ґамбетти, палкої республіканки, великої громадянки, господині політичного салону, мільйонерки і т. д. Вона, до речі, дуже відома. Молодик — секретар Ґамбетти й сам-один володіє дванадцятьма мільйонами. Ви, звісно, розумієте, що Ґавіні жартує, — це цікава й така непосидюча істота. Він побачив, що пан Арно мене розглядає, і вмить кинувся розпитувати його, на що той дивиться і що про це думає: «Це дами, для яких ви вже давали мені квитки». Тоді пан Арно запропонував йому інші, в ту саму ложу, рожеві квитки.
En tramway Gavini me remet deux billets pour samedi et me dit que j’ai fait la conquête de M. Arnaud (de l’Ariège) fils de Mme Arnaud l’amie de Gambetta, la fervente républicaine, la grande citoyenne, le salon politique, la millionnaire etc. Elle est d’ailleurs très connue. Le jeune homme est secrétaire de Gambetta et possède à lui tout seul douze millions. Vous comprenez bien que Gavini plaisante, c’est un être curieux et si remuant. Il a vu que M. Arnaud me lorgnait et aussitôt il s’est précipité le questionner et ce qu’il regardait et ce qu’il en pensait: « Ce sont des dames pour lesquelles vous m’avez déjà donné des billets “. Alors M. Arnaud lui en a offert d’autres, pour la même loge, les billets roses.
Ми трохи з цього посміялися, повертаючись до Парижа з Ґавіні та панами Дюге де ла Фоконнері й Сарландом. Я дуже мило розмовляю й кажу доволі кумедні речі, удаючи з себе простушку. Це люди одружені, тож не треба надто церемонитися. Повертаюся весела, наші супутники були любʼязні, а Ґавіні зі своїм Арно нагадав мені давні часи. Кажуть, він гарний, мов флорентійська бронза, це такий собі... як же звати того героя Флоренції в романі Массімо дʼАдзельо? Камзол білий, кинджал, берет...
Nous en rions un peu tout en retournant à Paris avec Gavini et MM. Dugué de la Fauconnerie et Sarlande. Je cause très gentiment et dis des choses assez amusantes tout en jouant l’ingénuité. Ce sont des gens mariés, alors on n’a pas besoin de trop se guinder. Je rentre toute gaie, nos compagnons étaient aimables et Gavini avec son Arnaud m’a rappelé le temps jadis. Il paraît qu’il est beau comme un bronze florentin, c’est un... comment se nomme t-il déjà ce héros de Florence dans le roman de Massimo d’Azeglio. Un pourpoint blanc, un poignard, une toque...
Ось лист, який я написала Александрові Дюма; усе листування ви знайдете в конверті на сторінці 144.
Voilà une lettre que j’ai écrite à Alexandre Dumas, vous trouverez toute la corespondance dans l’envelope page 144.
Переписаний лист · Lettre de Marie Bashkirtseff à Alexandre Dumas fils, 20 mars 1879 (copie)[Четвер, 20 березня 1879][Jeudi 20 mars 1879]Ви маєте рацію. Романи запаморочили мені голову. Так не роблять. Мене до сліз засмучує те, що ви подумали, але й я була аж надто пересічна. Це не вам надсилають дурниці, переписані найманим писарем. А проте оце подвиг, що дався мені непросто. Хай там як, запевняю вас, що я не брехала і що, опинившись сам-на-сам перед безвихідним становищем, перед божевільним рішенням, яке треба ухвалити, я помолилася Богу, а потім подумала про вас, уявляючи, ніби ви будете тією дивовижною істотою, яка замість того, щоб брати (мене) за [одну] «зі світських жінок, які і т. д.», зрозуміє стражденну душу, що приходить до неї, мов до священника, по пораду... Ви даєте мені пораду, яка показує мені відстань між тим, що ми собі уявляли, і тим, що є. Я лягатиму спати рано, обіцяю вам, тож завдяки вам я завжди лишатимуся молодою. А щодо потрібної мені поради — я попрошу її в Того, хто й напоумив мене попросити її у вас.Vous avez raison. Les romans m’ont tournée la tête. Ces choses-là ne se font pas. Je suis fâchée jusqu’aux larmes de ce que vous avez pensé, mais aussi j’ai été par trop ordinaire. Ce n’est pas à vous qu’on envoie des bêtises copiées par un écrivain public. Voilà pourtant un exploit qui m’a donné du mal. Quoi qu’il en soit je vous assure que je ne mentais pas et que me trouvant toute seule en face d’une situation inextricable, d’une résolution folle à prendre, j’ai prié Dieu et puis j’ai songé à vous m’imaginant que vous seriez l’être fantastique qui au lieu de (me) prendre pour [une] « des femmes du monde qui, etc.'' comprendrait l’âme en peine venant à lui comme à un prêtre demander conseil... Vous m’en donnez un qui me montre la distance qu’il y a entre ce que nous nous imaginions et ce qui est. Je me coucherai de bonne heure, je vous le promets, ainsi grâce à vous je resterai toujours jeune. Quant au renseignement dont j’ai besoin je le demanderai à Celui qui m’a suggéré de vous le demander.Спіть добре, пане, і надалі будьте в приватному житті таким самим міщанином, яким ви є митцем перед усіма, — це теж чудовий спосіб не старіти.Dormez bien Monsieur et continuez â être aussi bourgeois en particulier que vous êtes artiste en général, c’est aussi un excellent moyen pour ne pas vieillir.Я, певно, побачу вас у суботу в Палаті — там пропонуватимуть розлучення. До слова про розлучення: оголошую вам про розлучення мого обожнювання з вашою особою.Je vous verrai sans doute Samedi à la Chambre, on proposera le divorce. En fait de divorce, je vous annonce celui de mon adoration avec votre personne.Оскільки цей документ написаний моєю рукою, ви були б дуже любʼязні, якби повернули мені його...Comme ce document est de main vous seriez bien aimable en me le renvoyant..