❦
Вівторок, 17 грудня 1878
Mardi, 17 décembre 1878
Я рідко коли бувала такою похмурою і такою розгубленою. Поль поводиться добре — як на мене, навіть надто розважливо. Тільки вчора він повернувся вночі, і панна Ельсніц у своїй невинності чекала його з вечерею і чаєм, як звикла робити для нас. Звісно, він нічого не захотів.
J’ai rarement été si morne et si perdue. Paul se conduit bien et je le trouve même par trop sage. Hier seulement il est rentré la nuit, Mlle Oelsnitz dans son innocence l’attendait avec un souper et du thé comme elle a l’habitude de faire pour nous. Naturellement il n’a voulu rien prendre.
Я відпочиваю лише під час роботи, а ті дві години, що лишаються мені вільними, витрачаю на читання або дрімоту. Ніколи, ніколи я не бувала настільки безвольною, отупілою, зневіреною і скептичною. Ніщо на світі ні до чого на світі мене не привʼязує. Я працюю, але як машина.
Je ne me repose qu’en travaillant et les deux heures qui me restent de liberté je les emploie à lire ou à sommeiller. Jamais, jamais je n’ai été aussi pendante, abrutie, découragée et sceptique. Rien au monde ne m’attache à rien au monde. Je travaille mais comme une machine.
Треба зробити один добрий етюд і дістати компліменти — це знову привʼяже мене до мистецької слави і дасть мені сенс існувати.
Il faut faire une bonne étude et recevoir des compliments, cela me rattachera à la gloire artistique et me donnera une raison pour exister.