❦
Субота, 16 листопада 1878
Samedi, 16 novembre 1878
Учора ми ходили до мадам Ґавіні, яка напередодні прислала мені цукерки.
Hier nous sommes allées voir Mme Gavini qui m’avait envoyé des bonbons la veille.
А сьогодні Робер-Флері був дуже задоволений Брезло і заохотив її зробити щось для Салону, додавши, що її приймуть, — він за це ручається. А поруч мене цього тижня сиділа стара Ґранвуанне, бич майстерні, — добра жінка, але навіжена й дратівлива!
Et Aujourd’hui Robert-Fleury a été très content de Breslau et l’a engagée à faire quelque chose pour le Salon en ajoutant qu’elle serait reçue, c’est lui qui en répond. Moi, j’avais cette semaine à côté de moi la vieille Granvoinnet, le fléau de l’atelier, une bonne femme mais folle et énervante !
Я зрівнялася з Брезло в малюнку; те, чим вона мене перевершує, — це набита рука. Тепер я мушу відвести собі стільки-то місяців, щоб писати так само, як вона, — бо якщо я не зможу цього, то я нічим не видатна. Однак за ті сім чи десять місяців, які я собі даю, вона не стоятиме на місці... отже, мені доведеться бігти так, щоб надолужити ті вісімнадцять місяців, що минули, за ті сім чи десять місяців, протягом яких ми бігтимемо разом. Мені це здається дуже малоймовірним, дуже незвичайним... Що ж, як Бог дасть.
J’ai égalé Breslau en dessin, ce qu’elle a en plus c’est l’habitude; maintenant il faut que je me donne tant de mois pour peindre comme elle, car si je ne peux pas faire cela je ne suis rien d’extraordinaire. Pourtant pendant les sept ou dix mois que je me donne elle ne s’arrêtera pas... je serai donc forcée de courir de façon à rattraper les dix-huit mois qui sont passés dans les sept ou dix mois pendant lesquels nous courrons ensemble. Cela me paraît bien improbable, bien extraordinaire... Enfin, à la grâce de Dieu.
Розумієте, так треба: я щойно повернулася з Версаля, де була з мамою і Діною разом із Ґавіні; я по вуха в політиці — це безглуздо, але так воно є; читаю республіканців, які заспокоюють мене, ганячи Кассаньяка, і читаю також реакціонерів, які дратують мене, звеличуючи його. Ось «La Jeune Garde» — паскудний листок, де вправляється пишний капітан Блан; прочитайте цю дурницю, бо там дуже точно розповідають про засідання.
Voyez-vous, il le faut, je reviens de Versailles où j’étais avec maman et Dina avec Gavini; je suis jusqu’au cou dans la politique, c’est bête mais c’est ainsi; je lis les républicains qui me calment en dénigrant Cassagnac, je lis aussi les réactionnaires qui m’irritent en le glorifiant. Voici « la Jeune Garde », une méchante feuille où s’escrime le superbe capitaine Blanc, lisez cette bêtise car on y raconte la séance très exactement.
А ось номер «Patriote Niçois», який я виписала і в якому є кореспонденція з Версаля, за яку Кассаньяк, кажуть, подав до суду. Це жах, але жах можливий, зважаючи на зовнішність дивної Джульєтти.
Et puis voici un numéro du « Patriote Niçois » que j’ai fait venir et dans lequel il y a une correspondance de Versailles pour laquelle Cassagnac a dit-on intenté un procès. C’est une horreur mais une horreur possible vu le physique de l’étrange Juliette.
Сьогодні розглядали вибори в Понтіві. Граф де Мен — салонний оратор, шляхтич-вояк, «Бог і Король». Утім, гарний чоловік, але говорить трохи швидко! До того ж його волосся схоже на перуку. Величезний лоб, а посередині спускається язичок коротко підстриженого волосся.
C’est l’élection de Pontivy qui a passé aujourd’hui. Le comte de Mun est un orateur de salons, gentilhomme-soldat, Dieu et le Roy. Bel homme du reste, mais il parle un peu vite ! et puis ses cheveux ressemblent à une perruque. Le front énorme et une langue [de ] cheveux coupés ras descend au milieu.
Спершу я зустріла лютого Бешерелля, доволі спокійного (ми були самі, бо спізнилися на перший потяг), який не захотів дати третього квитка,
— Пропустіть цих дам і зачекайте трохи, я вас посаджу.
— Пропустіть цих дам і зачекайте трохи, я вас посаджу.
D’abord j’ai rencontré le furieux Bescherelle assez calme (nous étions seules ayant manqué le premier train) qui n’a pas voulu donner un troisième billet,
- Laissez aller ces dames et attendez un peu, je vous placerai.
- Laissez aller ces dames et attendez un peu, je vous placerai.
Хоч зі мною й поводилися як із завсідницею, я не погоджуюся і проходжу з двома квитками, кажучи, що в мене їх три. Ми піднімаємося на жахливу трибуну, приходить Ґавіні й садовить нас у ложу Голови Палати — якраз на місце дружини Кассаньяка.
Quoi que traitée en habituée, je n’accepte pas et passe avec deux billets disant que j’en ai trois. Nous montons dans une horrible tribune, Gavini arrive et nous place dans la loge du Président de la Chambre juste à la place de la femme de Cassagnac.
Яке жахливе знущання долі! Чому я — жінка! Не на своєму місці, непотрібна, абсурдна. З Поля вийшла б така чарівна дівчина, а з мене вийшов би знаменитий чоловік.
Quelle affreuse dérision du sort ! Pourquoi suis-je femme ! déplacée et inutile et absurde. Paul ferait une si charmante fille et moi ferais un homme célèbre.
А буфет! Я побувала в тому славетному депутатському буфеті, і на нас, коли ми туди заходили, дивилися заздрісними очима; скільки разів я сама була такою, як ті, хто на мене дивився!
Et la buvette ! J’y ai été à cette fameuse buvette des députés, et on nous regardait entrer là avec des yeux envieux; combien de fois n’ai-je pas été comme ceux qui me regardaient !