Середа, 6 листопада 1878

Княгиня Ерістова зупинилася у своєї племінниці, панни Башкирцевої, і пан Ґамбетта дав їй два квитки до Версаля з обіцянкою особисто завітати до неї.
В «Естафеті», цій мішанині республіканства, згадують мадам де Кассаньяк на вчорашньому засіданні. Це удар. Але треба чекати ще й багатьох інших.
Кассаньяк уже був заручений, коли казав мені, що ніколи ні в кого не чув, щоб голос змінювали так, як я змінила свій, — у день пʼяти жінок. Ет, він розповів про пригоду з жінкою, яка приходила до нього в масці і чийого імені він так і не дізнався. Зіпсованість мого розуму не сумнівається, що він намагався штовхнути мене на якесь безумство; він уже був певен, що одружиться з мадемуазель Акар. І я можу хоч на мить спинити свою думку чи погляд на такій людині?! Я б так не думала, якби була в цьому певна. Та й зрештою, що мені до того, який він у приватному житті! Він задовольнив би моє самолюбство. А тепер я так страждаю!! Я хотіла б, щоб цей огидний настрій змінився: я розчавлена, ні в що не вірю; я страждаю, але не хочу вмирати. Я хочу боротися. Терпіння, я заклинаю себе мати терпіння, покінчити з усім ніколи не пізно.
Тільки-от... Імперії не буде. Це я вам клянуся. Якщо малий повернеться — я пущу йому кулю в голову, або вдарю ножем, або піднесу крапельку отрути, заманивши на побачення. Усе це насильство — на випадок, якщо я нічого не добʼюся, бо якщо я досягну достатнього становища, то воюватиму з мадам де Кассаньяк інакше.
викреслено[Чотири рядки закреслено]:
навскоси
Крізь звичну впевненість і холоднокровність героя дня я вперше вгледіла ще дещо: владність.