❦
Пʼятниця, 25 жовтня 1878
Vendredi, 25 octobre 1878
Ми влаштували маленький конкурс на місця. Голова в натуральну величину за одну годину. Всі виконали більш-менш непогано — важко буде судити.
Nous avons fait notre petit concours de places. Tête grandeur nature en une heure. Tout le monde a fait à peu près bien, ce sera difficile à juger.
Я заходила до Ґавіні; мадам подарувала мені англійську скляну річ з Виставки, але завтра вона зі мною не йде — пані Беллетті з Ніцци гостює тут два тижні, і вона цілком нею зайнята. Беллетті та Рандуен три роки тому очолювали ніццьку префекторальну елегантність. Аби тільки в мене не відбили моїх старих. Поки що мадам Ґавіні дарує мені дрібнички, цілує мене і каже, що дуже мене любить. Я сказала «мої старі» — але вони зовсім не старі: Ґавіні ще дуже бадьорий, а його дружина — одна з тих парижанок із ще чорним волоссям, грубуватою, але досить свіжою шкірою і талією, що загрожує добряче погрубшати; утім, елегантна; різкувата вимова — родом із Бордо. Щось простацьке... а от ця жінка буває скрізь, і скрізь її люблять.
J’ai passé chez les Gavini, Madame m’a fait cadeau d’une verrerie anglaise de l’Exposition, mais elle ne vient pas demain avec moi, Mme Belletti de Nice est ici pour quinze jours et elle est accaparée. Belletti et Randouin étaient à la tête de l’élégance préfectorale de Nice il y a trois ans. Pourvu qu’on ne m’enlève pas mes vieux. En attendant Mme Gavini me donne des petits cadeaux, m’embrasse et me dit qu’elle m’aime beaucoup. J’ai dit mes vieux, ils ne le sont pas, Gavini est très vert et sa femme est une de ces parisiennes aux cheveux encore noirs, à la peau rude mais assez fraîche et à la taille menaçant de grossir beaucoup; élégante d’ailleurs; un parler dur, provenance Bordeaux. Un air commun... cette femme-là va partout et on l’aime partout.
Мені нудно... у нас немає грошей.
Je m’ennuie... nous n’avons pas d’argent.
Ввечері приходить Музе і розповідає, що їй приснився Кассаньяк. Він був комівояжером, що торгував корсетами. «Добродію, — каже вона йому, — невже можна було укласти такий огидний шлюб, як ваш! Знаєте, цей ганебний шлюб дорого вам коштує в товаристві, і всі думають те, що я кажу!» — «Що ж поробиш, мадам, — відповідає він, — я одружився тому, що панночка Муся глузувала з мене; я взяв шлюб, аби довести її до сказу».
Mouzay vient le soir et raconte qu’elle a rêvé de Cassagnac. Il était commis-voyageur en corsets. Monsieur, lui dit-elle, est-il possible d’avoir fait un aussi sale mariage que le vôtre ! Savez-vous que ce honteux mariage vous coûte dans la société et que tout le monde pense comme je parle ! Que voulez-vous madame, répond-il, je l’ai fait parce que Mlle Moussia se moquait de moi, je me suis mariée pour l’enrager.
О! щоб мені дошкулити, якщо вже не довести до сказу, він дошкулив мені не лише уві сні, а й насправді... Гидота!
Oh ! pour m’avoir contrariée, si non enragée, il m’a contrariée non seulement en rêve, mais même en réalité... Saleté !
Безглуздо говорити про те, що скінчилося й померло, — але я не можу втриматися. Це дурне одруження, дурне й ганебне. Жодна газета не сказала про нього ані слова — друзі з любʼязності, вороги зі страху. Усе відбулося як щось ганебне. Маленька напівофіційна нотатка у «Фіґаро» зʼявилася вже потім — мов виправдання, мов пояснення. якби ця мовчанка була Якби молода й красива графиня Стефано-Акар-Жюлія-Клеман-Лорʼє була пристойною партією, друзі щось би сказали; адже смерть абата де Кассаньяка, дядька Поля, розтрубили на всі боки й передруковували витяги з інших газет.
C’est bête de parler de ce qui est fini, mort, mais je ne puis me le défendre. C’est idiot ce mariage, idiot et honteux. Aucun journal n’en a dit mot, les amis par amabilité, les ennemis par crainte. Cela s’est passé comme une chose honteuse. La petite note officieuse du « Figaro » est venue après comme une excuse, une explication. si ce silence était Si la jeune et jolie comtesse Stephano-Acard-Julia-Clément-Laurier était un parti propre les amis en auraient dit quelque chose, on a bien tambouriné la mort de l’abbé de Cassagnac, l’oncle de Paul, et donné des extraits, d’autres journaux.
Тупак, ідіот, незграба, дурень. Бідолашний чоловік, бідолашний великий ньюфаундленд, бідолашна чорна перлина.
Imbécile, idiot, maladroit, stupide. Pauvre homme, pauvre grand terre-neuve, pauvre perle noire.
Я готова його пробачити — іноді; а іноді мені здається, що вища істота, яку я собі вимріяла, мала би бути нездатна на...
Je suis prête à l’excuser, parfois et parfois je crois que l’être supérieur que j’ai rêvé devrait être incapable de...
— Мені запропонували чарівну дівчину з шістьма мільйонами приданого, і я відмовив, — сказав він якось, коли ми розмовляли про одруження.
— On m’a offert une jeune fille charmante avec six millions de dot et je l’ai refusée, dit-il une fois que nous parlions mariage.
— І чому ж, добродію? Ви кажете, дівчина була чарівна.
— Et pourqoi donc Monsieur ? la jeune fille était charmante vous dites.
— Так, але в родині була пляма, а для мене це не варте жодних скарбів світу.
— Oui, mais il y avait une tache dans la famille et pour moi cela ne vaut aucun trésor de la terre.
І це було сказано з тим піднятим угору обличчям, задертим носом, зневажливими очима. Фе! Бридка тварюка. О, справді, бридка тварюка.
Et c’était dit avec cette grande figure en l’air, ce nez levé, ces yeux dédaigneux. Fi ! la sale bête. Oh ! ma foi oui la sale bête.
Дочка священика і кокотки або авантюристки, дім, де приймали самих лише чоловіків, зухвалі манери, підозрілі знайомства, а мати — приватна... кокотка. Погана репутація! І ось звідки взяли дружину! Господи, зрештою, виходить, що Поль де Кассаньяк цікавий на трибуні, але поза нею — просто собі пан, журналіст, син письменника, з бідної родини, якому через авантюрне життя всієї його рідні важко було б одружитися. Ось що каже мадам Ґавіні — а вона луна всіх, усього Парижа. Нехай.
Fille de prêtre et de cocotte ou d’aventurière, intérieur où on ne recevait que des hommes, allures cavalières, connaissances suspectes et la mère une... cocotte privée. Réputation mauvaise ! Et c’est là que l’on est allé prendre femme ! Mon Dieu après tout il paraît que Paul de Cassagnac est amusant à la tribune mais qu’ailleurs c’était un monsieur, un journaliste, fils d’écrivain, de famille pauvre et qui grâce à la vie aventureuse de toute sa famille trouverait difficilement à se marier. Voilà ce que dit Mme Gavini qui est l’écho de tout le monde de tout Paris. Soit.
Ось про що я завжди жалкуватиму — і з повним правом.
Voilà une chose que je regretterai toujours, et avec raison.
І подумати тільки, і подумати, що це з моєї вини!!
Et dire, et dire que c’est par ma faute !!