Четвер, 8 серпня 1878 — продовження...

Вирішено — ми їдемо до Емса. Це було б чудово, якби не жаль за моїми Ґансами. Я не знаю точно, який із двох мій улюбленець, — але я сумуватиму за їхніми сірими костюмами і капелюхами на потилиці... Сьогодні вранці я пішла гратись із дітьми Кубе — навпроти вікон Ґансів.
Маленький Нік вже вміє говорити «дядько Ґанс», і коли я питаю його, де Ґанс, він показує на балкон принців і каже, що в дядька Ґанса є цукерки, собачки, мʼячики. А ввечері він потягнув мене за руку шукати дядька Ґанса по всьому парку — і зрештою привів до дверей цнотливої й чистої оселі Ґансів, яку бідолашний малюк вважає справжнім раєм.
Пані Абаза купила цитру — і я проводила її ввечері з ліхтарем; по дорозі зустрічаємо Ґансів, яких я мимохідь освітлюю ліхтарем, — і я повертаюсь, а мене вже проводжають дві жінки, тоді як Шварц і Ґанс ще прогулюються перед терасою. Вони мене розважають!!
За обідом був лише Шварц. Я передала гірчицю князю Урусову, який розсипався в подяках, — «це дрібні послуги, які ми робимо одне одному», — сказала я йому не без умислу. Потім — щось із приводу упалого віяла. Шварц, здавалось, чекав нагоди поговорити зі старим князем, який після численних відʼїздів опинився навпроти нього. Шварц зволив мовити «voici monsieur» — чудовою французькою; потім, коли старий князь потягнувся до графина одночасно з молодим, той, скориставшись тим, що Урусов зі своєю вишуканою чемністю відвів руку, налив собі води — і потім передав її старому. Зі своїм янгольським характером він міг би і засунути графин під стіл.
Ці двоє бевзів говорили з Розалі, яка зустріла їх у коридорі... Не знаю, як поводитись, щоб не здавалось, ніби я з них глузую.
Увечері прийшов Тіленіус, і я попросила його полікувати мене від легкого психічного розладу, який я щойно підхопила в саду.

Примітки

Цитра (нім. Zither) — струнний щипковий інструмент, поширений у Південній Німеччині та Австрії. ↩
Французькою: «Ось, пане» — Марі іронізує, що Шварц спромігся аж на два французькі слова. ↩