❦
Середа, 3 липня 1878
Mercredi, 3 juillet 1878
Доктор Мішель такого розповідає! І це, на жаль, правда!
Le Dr. Michel en raconte ! Et c’est hélas vrai !
Пан і пані Акар — нотар із Блуа — мають сина, що їде до Риму робити невідомо що; там йому пропонують красуню Антонеллі, і він охоче одружується з нею, тим більше що закоханий у неї. Вони ніколи не жили разом, але пані мала великий успіх, що приніс їй багато грошей, хоча й мало честі. Невиховані люди кажуть, що вона була попросту кокоткою.
Monsieur et Madame Acard, notaire de Blois, ont un fils qui s’en va à Rome faire on ne sait plus quoi, là on lui propose la belle d’Antonelli qu’il épouse d’autant plus volontiers qu’il en est amoureux. Ils ne sont jamais restés ensemble, mais Madame a eu beaucoup de succès, qui lui valurent beaucoup d’argent quoique peu d’honneur. Les gens mal élevés disent qu’elle était tout bonnement une cocotte.
Пан Акар відійшов у вічність два роки тому, і його чарівна вдова, ще й досі гарна, вийшла заміж вдруге за вісім днів до доньки; саме пан Поль де Кассаньяк був свідком у своєї майбутньої тещі. Шановний пан Поль де Кассаньяк нібито взяв чимало грошей, але зізнаються лише в 30 000 ліврів ренти.
Monsieur Acard est trépassé depuis deux ans et sa charmante veuve encore belle d’ailleurs s’est remariée huit jours avant sa fille, c’est M. Paul de Cassagnac qui a servi de témoin à sa future belle-mère. L’honorable M. Paul de Cassagnac aurait parait-il pris beaucoup d’argent mais on n’avoue que 30.000 livres de rente.
Боже, як це чудово!
Dieu que c’est beau !
Мультедо прийшов попрощатися і, оскільки йде дощ, пропонує супроводити нас на Виставку.
Multedo est venu faire ses adieux et comme il pleut il propose de nous accompagner à l’Exposition.
Згода, але перед тим, оскільки ми лишаємося самі, він благає мене бути менш суворою і т. д., і т. д., і т. д.
Accepté mais avant cela comme nous restons seuls il me supplie d’être moins dure etc. etc. etc.
— Ви знаєте, що я шалено вас кохаю, що я страждаю... якби ви знали, як це жахливо — бачити лише насмішкуваті посмішки, чути лише глузування, коли кохаєш по-справжньому.
- Vous savez que je vous aime follement, que je souffre... si vous saviez combien c’est terrible de ne voir que des sourires moqueurs, que de n’entendre que des railleries, quand on aime véritablement.
— Ви накручуєте себе.
- Vous vous montez la tête.
— О, ні, клянусь вам. Я готовий дати всі докази... найповнішу відданість, собачу вірність і терпіння, і нарешті — час! Скажіть одне слово, скажіть, що хоч трохи мені довіряєте... Навіщо ставитись до мене як до блазня, як до істоти нижчого ґатунку?..
- Oh ! non, je vous le jure. Je suis prêt à vous donner toutes les preuves... le dévouement le plus absolu, une fidélité et une patience de chien, le temps enfin ! Dites un mot, dites que vous avez un peu confiance en moi... Pourquoi me traiter comme un bouffon, comme un être de race inférieure ?...
— Я ставлюсь до вас як до всіх.
- Je vous traite comme tout le monde.
— Чому ж? Адже ви знаєте, що я кохаю вас не так, як усі, що я вам цілковито відданий...
- Pourquoi ? puisque vous savez que je ne vous aime pas comme tout le monde, que je vous suis tout dévoué...
— Я звикла навіювати це почуття...
- J’ai l’habitude d’inspirer ce sentiment...
— Але не так, як мені... Дозвольте мені вірити, що ви не відчуваєте до мене жахливих почуттів...
- Mais pas comme à moi... Laissez-moi croire que vous n’avez pas à mon égard des sentiments affreux...
— О! Жахливих — запевняю вас, ні.
- Oh ! affreux, je vous assure que non.
— Для мене жахлива байдужість...
- Ce qui est affreux pour moi c’est l’indifférence...
— Ах! Що ж...
- Ah ! dame...
— Пообіцяйте не забувати мене ті кілька місяців, поки мене не буде...
- Promettez-moi de ne pas m’oublier pendant les quelques mois que je serai absent...
— Це не в моїй владі...
- Ce n’est pas en mon pouvoir...
— Дозвольте мені час від часу нагадувати вам, що я існую... може, я вас розважу, може, змушу вас посміхнутись... дозвольте мені... сподіватись, що іноді, рідко, ви надішлете мені слівце, одне-єдине...
- Permettez-moi de vous rappeler de temps en temps que j’existe... peut-être vous amuserai-je, peut-être vous ferai-je sourire... permettez-moi de... d’espérer que quelquefois, rarement vous m’enverez un mot, un seul...
— Як ви сказали?
- Vous dites ?
— О! Без підпису, просто ось це: «я почуваюсь добре». І це все — і це зробило б мене таким щасливим...
- Oh ! sans signer, simplement ceci : je me porte bien. Et ce sera tout et cela me rendrait si heureux...
— Я підписую все, що пишу, і відповідаю за свій підпис.
- Je signe tout ce que j’écris et je fais honneur à ma signature.
— Ви мені дозволяєте?
- Vous m’accordez cette permission ?
— Я як «Фіґаро» — приймаю всю кореспонденцію...
- Je suis comme « Le Figaro » je reçois toutes les correspondances...
— Боже! Якби ви знали, як страшно — ніколи не домогтися серйозного слова, бути завжди осміяним... Ні, скажіть, поговорімо серйозно, хай не кажуть, що ви не пожаліли мене в хвилину розставання! Чи можу я сподіватись, що моя безмежна відданість, моя привʼязаність, моє кохання... ставте мені які завгодно умови, будь-які випробування, — чи можу я сподіватись, що колись ви будете більш... мʼякою... що ви не завжди сміятиметесь...
- Dieu ! Si vous saviez ce que c’est terrible de ne jamais obtenir un sérieux, d’être toujours bafoué... Non, dites, parlons sérieusement, il ne sera pas dit que vous n’aurez pas eu pitié de moi au moment où je vous quitte ! Puis-je espérer que mon dévouement sans bornes, mon attachement, mon amour... imposez-moi les conditions, les épreuves que vous voudrez, puis-je espérer qu’un jour vous serez plus... douce... que vous ne rirez pas toujours..
— Що стосується доказів, — кажу я досить серйозно, — є лише один.
- En fait de preuves, dis-je assez sérieuse, il n’y en a qu’une.
— Який? Я готовий на все!
- Laquelle ? Je suis prêt à tout !
— Час.
- Le temps.
— Добре, час. Ви побачите...
- Soit, le temps. Vous verrez...
— Це мене дуже потішить.
- Cela me fera bien plaisir.
— Але скажіть мені — ви мені довіряєте?
- Mais dites-moi, vous avez confiance en moi ?
— Як? Я довіряю вам настільки, що можу доручити вам листа, певна, що ви його не розкриєте.
- Comment ? J’ai confiance en vous au point de vous confier une lettre avec la certitude que vous ne l’ouvrirez pas.
— Який жах! Ні, але цілковиту довіру...
- Quelle horreur ! Non, mais une confiance absolue...
— Яке велике слово! — вигукнула я.
- Quel grand mot, m’écriai-je.
— А якщо почуття велике? — каже він лагідно.
- Et si le sentiment est grand ? dit-il doucement.
— Я й рада б у це повірити; такі речі лестять нашому марнославству. Та гаразд, я згодна трохи вам довіряти.
- Je ne demande qu’à le croire, ces choses-là flattent notre vanité. Et tenez je veux bien avoir un peu de confiance en vous.
— Справді!
- Bien vrai !
— Справді.
- Bien vrai.
Цього вам досить, чи не так. Ідемо на Виставку. Мене дратує те, що Мультедо щасливий і залицяється до мене, ніби я його прийняла.
Cela vous suffit n’est-ce pas. Nous allons à l’Exposition. Je suis impatientée parce que Multedo est heureux et me fait la cour, comme si je l’avais accepté.
Роздратована, я починаю чинити дрібні пакості, щоб зробити його менш лагідним, — жартую про свою пристрасть до Кассаньяка, але гарний Мультедо лише сміється, — адже звеличуючи Лицаря Честі й незаплямованого походження, я говорю про нього речі, що його цілковито нищать.
Etant impatientée je commence à faire des misères pour le rendre moins doux, je blague sur ma passion pour Cassagnac mais le beau Multedo ne fait qu’en rire parce que tout en exaltant le Chevalier de l’Honneur et des origines sans taches j’en dis des choses qui le démolissent tout à fait.
— Я смієюсь, кажете, пане! Хіба я винна, що коли ви серйозні, ви мене смішите!
- Je ris dites-vous Monsieur ! Est-ce ma faute si quand vous êtes sérieux vous me faites rire !
Я завершую феєрверком, розквітченим найгрубішими нахабствами, так що він іде дуже засмучений. У нього всі ознаки справді закоханої людини: він боязкий, навіть розгублений, йому ніяково, він не такий, яким був раніше; але думка, що він хоче мого посагу, змушує мене скрикувати з жахом.
Je finis par un feu d’artifice panaché de plus grosses impertinences de sorte qu’il s’en va très chagriné. Il a tous les symptômes d’un homme vraiment amoureux, il est timide, même égaré, mal à l’aise, différent de ce qu’il a été avant; mais l’idée qu’il en veut à ma dot me fait pousser des cris d’horreur.
Сьогодні ввечері я відчуваю справжнє задоволення: кохання Мультедо справляє на мене точнісінько таке саме враження, як кохання Антонеллі. Ви ж бачите, що я його не любила! Я навіть не була закохана! Я була закохана лише в цього негідника Олександра.
Je ressens une vraie satisfaction ce soir, l’Amour de Multedo me fait absolument la même impression que celui d’Antonelli. Vous voyez bien que je ne l’ai pas aimé ! Je n’en ai même pas été amoureuse ! Je n’ai été amoureuse que de ce faquin d’Alexandre.
Я мало не полюбила... але ви знаєте, яким жахливим розчаруванням це стало, — лицар Честі... це огидно.
J’ai été tout près d’aimer... mais vous savez quel horrible désenchantement cela a été, le chevalier de l’Honneur... c’est laid.
Ви добре розумієте, що я не маю наміру виходити заміж за Мультедо, — я тягнутиму якнайдовше, і це само по собі згасне.
Vous comprenez bien que je n’ai pas l’intention d’épouser Multedo, je trainerai aussi longtemps que possible et cela s’éteindra tout seul.
— Справжнє Кохання завжди гідне поваги, — сказала я йому, — вам нема чого соромитись; але тільки не накручуйте себе надто.
- L’Amour vrai est toujours respectable, lui ai-je dit, vous n’avez pas à en être honteux; seulement ne vous montez pas trop la tête.
— Вашу дружбу!
- Votre amitié !
— Порожнє слово!
- Vain mot !
— Тоді вашу...
- Alors votre...
— Ви переходите всі межі!
- Vous êtes exhorbitant !
— Але що ж казати, якщо ви не хочете, щоб я приходив до цього поступово, починаючи з дружби...
- Mais que dire, puisque vous ne voulez pas que j’y arrive peu à peu, que je commence par l’amitié...
— Химера!
- Chimère !
— Тоді Кохання!
- Amour alors !
— Ви несповна розуму.
- Vous êtes insensé.
— Чому?
- Pourquoi ?
— Тому що я вас ненавиджу!
- Parce que je vous exècre !
— Ви ще дитина.
- Vous êtes un bébé.
Він повторив це кілька разів протягом дня — і таким ніжним, таким лагідним голосом, що я пригадала звуки іншої ліри... нині з іржавими струнами, яку я зневажаю. Напевно, ці жахи вигадали... одружитись за гроші з донькою... Боже мій, як це ницо! Я вважала його героєм, мене переконали, що він лише чоловік, а тепер хочуть, щоб він був огидним чоловіком. Ні, все це правда, всі так кажуть! Друзі обережно, інші цілком брутально, і додають, що він отримав чималий посаг!
Il l’a répété à plusieurs reprises dans la journée et avec un accent si tendre, si doux que je me suis rappelée des accents d’une autre lyre... aux cordes rouillées maintenant et que je méprise. On a sans doute inventé ces horreurs... pour de l’argent épouser la fille d’une... Mon Dieu que c’est bas ! Je le prenais pour un héros, on m’a persuadée qu’il n’était qu’un homme et maintenant on veut qu’il soit un vilain homme. Non, tout cela est vrai, tout le monde le dit ! Les amis en ménageant, les autres tout brutalement et on ajoute qu’il a eu une belle dot !
І це зробив Поль де Кассаньяк.
Et c’est Paul de Cassagnac qui a fait cela.
«Ля Репюблік франсез», «Ле Раппель» і «Евенман» отримають завтра приблизно такі самі замітки, як ця.
« La République Française », « Le Rappel » et « l’Evénement » recevront demain les notes à peu près pareilles à celle-ci.
— Франція добряче республіканська, дурна й підла. Так «Ле Пеї» пише про газету пана де Жирардена, але натяк зрозумілий кожному.
- La France est bien républicaine, bête et canaille. C’est « Le Pays » qui parle du Journal de M. de Girardin mais l’allusion n’échappe à personne.
Я вважаю, що слід штрафувати кожного француза, який купує газету, що так грубо ображає його країну!
Je trouve qu’on devrait mettre à l’amende tout français qui achète un journal qui outrage si grossièrement son pays !
Звісно, не варто звертати уваги на газету такого роду, але не слід її купувати — це покарання, до якого вона виявиться дуже чутливою.
On ne doit sans doute pas faire attention à un journal de cette espèce, mais on doit [ne] pas l’acheter; c’est une punition à laquelle il se montrera fort sensible.
Через усе це я забуваю розповісти про німецькі картини, які мені, проте, дуже сподобались.
Tout cela me fait oublier de parler des tableaux allemands qui m’ont pourtant fait grand plaisir.