Газетна вирізка · Le Figaro, 28 juin 1878, mariage de Paul de Cassagnac
Учора в каплиці братів-пасіоністів на авеню Рени-Ортанс відбулося вінчання пана Поля де Кассаньяка з панною Жюлією Акар.1 Свідками пана Поля де Кассаньяка були пан де Бопен, колишній префект, і пан де Локессі, депутат від Тарн-е-Гаронн. Свідками панни Акар були пан Кувле, колишній офіцер, і пан Клеман Лорʼє, депутат від Ендр. Пан Поль де Кассаньяк одружився не з італійкою, як про те помилково говорили, а з молодою і чарівною ельзаскою, донькою графа і графині Стефано Акар, — жінкою вищого розуму, що поєднує красу з не менш цінною перевагою: статком. З огляду на нещодавню глибоку жалобу, на весілля були запрошені лише члени обох родин, і шлюб відбувся в найскромніших обставинах.
Hier a été célébré, à la chapelle des Frères-Passionnistes de l’avenue de la Reine-Hortense, le mariage de M. Paul de Cassagnac ave Mlle Julia Acard. Les témoins de M. Paul de Cassagnac étaient M. de Beaupin, ancien préfet, et Monsieur de Loquessie, député de Tarn-et-Garonne. Les témoins de Mlle Acard étaient M. Couvelet, ancien officier , et M. Clément Laurier, député de l’Indre. Monsieur Paul de Cassagnac n’a pas épousé une Italienne comme on l’a dit inexactement, mais une jeune et charmante Alsacienne, fille du comte et de la comtesse Stéphano Acard , et femme d’un esprit supérieur, réunissant au mérite de la beauté le mérite non moins appréciable de la fortune. Par des raisons tirées d’un grand deuil récent, les deux familles ont été seules conviées, et le mariage a eu lieu dans les conditions les plus simples.
Le Figaro, 28 червня 1878, с. 1 — вінчання Поля де Кассаньяка з панною Жюлією Акар gallica.bnf.fr / BnF
Шлюбне благословення молодятам дав пан абат Ламарш, кюре Сент-Марі де Батіньйоль, у присутності пана кюре Сен-Філіп-дю-Руль, до парафії якого належала молода і який виявив бажання бути присутнім на весіллі, аби звернутися до пана Поля де Кассаньяка з піднесеними й зворушливими словами привітання й напуття. Пана абата Ламарша з паном Полем де Кассаньяком поєднували спогади про братерство по зброї. Пройшовши Кримську кампанію як військовий капелан, пан кюре Сент-Марі де Батіньйоль був нагороджений на полі бою під Ґравелоттом, де добровільно прийшов на допомогу французьким солдатам. Сам здавшись у полон, аби не розлучатися з ними, він супроводжував їх у фортечні міста, де їх інтернували, і завдяки дивовижній опіці та невичерпній відданості врятував і втішив сотні людей у темних, нездорових казематах Північної Німеччини. Пан Поль де Кассаньяк був одним із бранців, яких той вирвав із злиднів і моральних страждань полону, і достойний священик напевне був учора зворушений більше, благословляючи шлюб свого друга, ніж тоді, під зливою снарядів у боях під Мецом.
C’est M. l’abbé Lamarche, curé de Sainte-Marie des Batignolles, qui a donné la bénédiction nuptiale aux époux, en présence de M. le curé de Saint-Philippe du Roule, à la juridiction duquel appartenait la jeune mariée, et qui a tenu à assister au mariage, pour adresser à M. Paul de Cassagnac les paroles élevées et émues de félicitation et d’encouragement. Des souvenirs de confraternité militaires unissaient M. l’abbé Lamarche à M. Paul de Cassagnac. Après avoir fait la campagne de Crimée comme aumônier militaire, M. le curé de Sainte-Marie des Batignolles fut décoré sur le champ de bataille de Gravelotte, où il assista volontairement les soldats français. Se constituant prisonnier pour ne pas se séparer d’eux, il les accompagna dans le villes fortes où ils furent internés, et, par des soins admirables et un dévouement inépuisable, il en préserva et en consola des centaines dans les casemates sombres et malsaines de l’Allemagne du Nord. Monsieur Paul de Cassagnac fut l’un des prisonniers qu’il arracha aux misères et aux souffrances morales de la captivité, et le digne prêtre était certainement plus ému hier en bénissant le mariage de son ami, qu’il ne l’avait été sous la pluie d’obus des batailles livrées autour de Metz.
Ну от! Як зі смертю бідного Валіцького — важко мені буде усвідомити смерть бідного Кассаньяка. Насамперед, Акари — не графи, а барони. Отже, сталося. Скінчилося. Цілковито скінчилося.
Eh bien voilà ! C’est comme la mort de ce pauvre Walitsky, je réaliserai difficilement la mort de ce pauvre Cassagnac. D’abord les Acard ne sont pas comte mais baron. C’est fait. C’est fini. Tout à fait fini.
Це здається мені просто безглуздям. Бідний Кассаньяк. І посагу всього 400 000! Удвічі більше після смерті батьків. Кажуть, що це чимало. Жюліан каже, що це необхідне — спокій, а все понад те є вже зиск; тоді як без цих 20 000 річного доходу можна було наразитися на всілякі випадковості, маючи борги по вуха. І врешті, у скрутну хвилину найдорожчі меблі продавалися задешево. Так, столик із рожевого дерева — проданий як нічний столик із червоного дерева.
Cela me semble tout à fait insensé. Ce pauvre Cassagnac. Et rien que 400.000 de dot ! le Double après la mort des parents. On dit que c’est beaucoup. Julian dit que c’est le nécessaire, c’est le repos et que ce qui vient en plus est bénéfice tandis que sans ces 20.000 de rente on était exposé à tous les hasards avec des dettes jusqu’au cou. Et après tout, dans un moment de gêne les meubles les plus précieux se vendaient bon marché. Oui, un guéridon en bois de rose vendu comme une table de nuit d’acajou.
Говоріть що хочете, але я вважаю, що Кассаньяк вартий більше, ніж 20 000, та й 40 000 франків річного доходу.
Vous direz ce que vous voudrez, je crois que Cassagnac vaut plus de 20.000 et puis 40.000 francs de rente.
Мене зворушують ці кілька рядків із «Фіґаро». Ніколи мене не зворушували такі слова, такі речі, що кажуть священики... і до того ж ця церемонія, схоже, була такою простою, такою гідною — такою несхожою на гучні овації Сен-Оґюстена. Так розмежувати два свої життя — це акт вищої політики. У Кассаньяка таке добре серце — він, мабуть, цілком перейнявся святістю церемонії. Він обожнюватиме дружину, якщо й не любив нареченої. Врешті, його, певно, тішить мати справу з порядною незайманою.
Je suis émue par ces quelques mots du « Figaro ». Jamais je n’ai été touchée de ces paroles, de ces choses de prêtres... et puis cette cérémonie a l’air d’avoir été si simple, si digne, si différente des bruyantes ovations de Saint-Augustin. C’est un acte de haute politique que d’avoir ainsi séparé ses deux existences. Il a si bon cœur Cassagnac, il a dû si bien se pénétrer de la sainteté de la cérémonie. Il adorera sa femme, s’il n’aimait pas sa fiancée. Après tout cela doit l’amuser d’avoir affaire à une vierge comme il faut.
Уся її цілком природна соромливість здаватиметься йому чарівною, і він скаже їй: «Ви — ангел!» — з тими інтонаціями нескінченної і чарівної ніжності, якими він так дивовижно володіє. Я трохи ревную. Я також боюся його успіхів. Звісно, — каже де Дайєнс, — ідучи поруч із цією людиною, здається, ніби йдеш поруч із феєрверком або венеційськими ліхтарями.
Toutes les pudeurs bien naturelles il les trouvera adorables et lui dira : « vous êtes un ange » ! avec ces intonations de tendresse infinie et charmante qu’il possède si admirablement. Je suis un peu jalouse. J’ai aussi peur de ses succès. Certes, dit de Daillens, en marchant à côté de cet homme on a l’air de marcher avec un feu d’artifice ou des lanternes vénitiennes.
Вражає те, що всі жінки від нього без памʼяті. Я б охоче розіслала такі листи-повідомлення:
Ce qui est empoignant c’est que toutes les femmes en sont folles. Je voudrais bien distribuer les lettres de faire-part suivantes :
«Милосердні душі сповіщають вас про сумну й несподівану кончину пана Поля де Кассаньяка, схопленого лихою чорною й сухою гарячкою, що вчепилась йому у горло, внаслідок чого він упав у спільну яму скинутих, звідки неможливо його витягти, тож і похорону не буде».
« Les âmes charitables vous font part de la fin navrante et inattendue de M. Paul de Cassagnac saisi par une fièvre maligne noire et sèche qui lui a sauté au cou et à la suite de laquelle il est tombé dans la fosse commune des dégommés d’où il est impossible de le retirer, c’est pourquoi il n’y aura même pas de funérailles. »
Моліться за нього — він так цього потребує. Ось моя нісенітниця, що мені хочеться написати йому від власного імені — думаю, це справить добре враження.
Priez pour lui ! il en a tant besoin. Voici ma bêtise que j’ai envie de lui écrire en mon propre nom naturellement, je crois que cela fera bien.
Бог знає, які думки іноді находять... Тепер я хочу здобути становище в Парижі, скрізь, — підштовхувана бажанням... я й сама точно не знаю чого, але це стосується Кассаньяка.
Dieu sait les idées qui vous viennent quelquefois... à présent je veux me faire une position à Paris, partout, poussée par le désir de... je ne sais au juste quoi, mais qui regarde Cassagnac.
Музе з донькою вечеряють у нас, і я їм розповідаю, що панна Акар таки стала пані Поль де Кассаньяк, але що пан Поль де Кассаньяк став паном Жюлія Акар, і що після перших пологів він буде дуже блідий і худий — і жінки обожнюватимуть його більше, ніж будь-коли.
Mouzay et sa fille dînent et je leur raconte que Mlle Acard est bien devenue Mme Paul de Cassagnac mais que M. Paul de Cassagnac est devenu Monsieur Julia Acard, et qu’après ses premières couches il sera très pâle et maigre et que les femmes l’adoreront plus que jamais.
Врешті-решт, цей шлюб... його дружина стоятиме на варті, аби тільки бідолаха не помер зараз. Я маю намір — а що ще гірше, переконання — зустрітися з ним знову. Він повинен мене оцінити, віддати мені належне, пізнати мене такою, якою я постала в двох листах, такою, якою я є насправді.
Après tout ce mariage... sa femme montera la garde pourvu qu’il ne meure pas maintenant le pauvre homme. J’ai l’intention et ce qui est pis la conviction de le retrouver. Il faut qu’il m’apprécie, qu’il me rende justice, qu’il me connaisse telle que je suis dans les deux lettres, telle que je suis en réalité.
Мадам Ґавіні запрошує мене до Опери. Мультедо був тут учора й сьогодні — але я не бачила цієї прекрасної троянди в штанях.
Madame Gavini m’invite à l’Opéra. Multedo a été ici hier et aujourd’hui, je n’ai pas vu cette belle rose en culottes.
Я справді думаю про покійного Кассаньяка все те добре, що про нього кажу, і мені здається, неможливо знайти іншого такого, і що мої симпатії, мої смаки, мій розум повʼязані з цією людиною. Мені здається, що я привʼязалася до нього — і це зростатиме. Я нічого не хотіла б казати: я так заплямувала себе колишніми жартами, що боюся, аби не подумали, ніби це знову якась закохана нісенітниця... і мені соромно [не] говорити нічого. Я не хочу нічого стверджувати, аби знову не довелось вибачатись. Побачимо це надалі, але мушу зараз сказати, як воно є. Мені здається, що тільки він здатний мене зрозуміти.
Je pense tout le bien que je dis de feu Cassagnac et il me semble qu’il est impossible d’en trouver un autre pareil et que mes sympathies, mes goûts, mon intelligence se lient à cet homme. Il me semble que j’y suis attachée et que cela ira croissant; je ne voudrais rien dire, je me suis tellement souillée par mes plaisanteries passées, que je crains qu’on pense que c’est encore quelque bêtise d’amour... et je suis honteuse de [ne] rien dire. Je ne veux rien affirmer pour ne pas avoir de nouveau à m’excuser. Nous verrons cela dans la suite mais je dois dire ce qui en est maintenant. Il me semble que pour moi il n’y a que lui capable de me comprendre.
Але він помер. І тепер він, мабуть, зі своєю дружиною. Поль де Кассаньяк одружений. Це не заважає мені зосереджувати на ньому всі свої ніжні думки, це супроводжуватиме його впродовж усього існування, ще й з додатковим інтересом і зізнаватись собі в тому, в чому я не сміла зізнатись із забобонності, поки він був живий.
Mais il est mort. Et à présent il est sans doute avec sa femme. Paul de Cassagnac est marié. Cela ne m’empêche pas de concentrer sur lui toutes mes pensées tendres, cela le suivra dans toute son existence, avec en plus un inérêt et de m’avouer ce que je n’osais m’avouer par superstition, tant qu’il était vivant.
Тобто я мимоволі трохи до нього привʼязалась, і душею пригорнулась до нього, і спираюсь на його широкі груди — як під час останнього візиту на вулицю де Булонь. Я шкодую, що написала це, — можу передумати, помилитись, а це було б блюзнірство.
C’est-à-dire que je m’y suis peu attachée malgré [moi] et que moralement je me suis blottie auprès de lui et je m’appuie sur sa large poitrine comme pendant la dernière visite à la rue de Boulogne. Je regrette d’avoir écrit cela, je puis changer d’avis, me tromper, ce qui serait une profanation.
Але повторюю: це не захоплення, це радше Ідея, над якою пройшло і ще, мабуть, пройде чимало всього, поки вона зростатиме.
Mais je le répète, ce n’est pas une toquade, c’est plutôt une Idée par dessus laquelle ont passé et passeront peut-être encore bien des choses pendant qu’elle grandira toujours.
навскоси
Я сотню разів стримувалась, щоб не говорити вам цих нісенітниць, і шкодую про них, щойно напишу. Це, повторюю вам, фантазії, які перо обтяжує й спотворює.
en travers Je me suis cent fois retenue de vous dire ces bêtises, je les regrette aussitôt après les avoir écrites. Ce sont je vous le répète des fantaisies que la plume alourdit et défigure.
Я не надто в люті: я очікувала цього вже три місяці, звикла. Я не пролила жодної сльозини — навіть від злості. Я шкодую, що розповіла ці нісенітниці; думаю, врешті-решт мені потрібно було покласти на когось той запас прихильності, яким мене наділило небо. Вкладення зроблено, я більше не турбуюсь. Яку ж нісенітницю я говорю!
Je ne suis pas trop furieuse, je m’y attendais depuis trois mois déjà, je m’y suis habituée; je n’ai pas versé une seule larme pas même de colère. Je regrette d’avoir raconté ces bêtises, je crois après tout que j’avais besoin de déposer sur la tête de quelqu’un le volume d’affection qui m’a été accordé par le ciel. Le placement est fait, je ne suis plus inquiète. Quelle absurdité je dis !
Ні, серйозно — ви ніколи не знатимете, на які обожнювання я здатна. Я хотіла б бути подвійною, щоб моє друге «я» схилилось перед першим, бо перше удостоїлось честі стояти перед ним на колінах. Стародавні помиляються, зображуючи Любов так, як вони її зображали, — Любов — це жінка, яка любить. Люди з вульгарними почуттями.
Non sérieusement vous ne saurez jamais de quelles adorations je serais capable. Je voudrais être double pour que ma seconde moi se prosternât devant la première parce que la première à l’honneur d’être à genoux devant lui. Les anciens ont tort de représenter l’Amour comme ils l’ont fait, ('Amour c’est la femme qui aime. Les gens aux sentiments vulgaires.
Я ж заборонила собі ставитися легковажно до серйозних речей Любові. Це слово слід писати лише у крайніх випадках, у вирішальних обставинах — і я знову жартую, щоб говорити про речі, які можуть бути серйозними всупереч усій їхній химерності. Я читала романи про паризькі звичаї, де зустрічаються речі надзвичайні — навіть у Бальзака... і тоді виникає бажання закрутити інтригу...
Je m’étais pourtant défendu de traiter légèrement les choses sérieuses de l’Amour. On ne devrait écrire ce mot qu’en des cas extrêmes, en des circonstances définitives et j’en plaisante de nouveau pour parler de choses qui après tout peuvent être sérieuses malgré ce que ça aurait de bizarre. J’ai lu des romans de mœurs parisiennes où on trouve des choses bien extraordinaires, dans Balzac même... et alors, il vous vient des idées de mener une intrigue...
Боже мій, аби ви тільки не подумали, що я банально закохана в покійного Кассаньяка. Ви так не думаєте. Це було б дурницею — і навіть паскудством.
Mon Dieu, pourvu que vous ne pensiez que je suis tout vulgairement amoureuse de feu - Cassagnac. Vous ne le pensez pas. Ce serait bête et même sale.
Я дуже привʼязана до нього; я боюсь і сподіваюсь, що це зростатиме і що колись я полюблю його... Бо, скажу відверто, я не хотіла б любити іншого — він не заслужив би... хто знає... пошукаймо серед знаменитостей, відкриємо велику людину... та це ніколи не буде те... Тут є лицар, матамор, Дон Жуан з добрим серцем — і все це поетизоване, прикрашене, піднесене, звеличене цим словом: політичний діяч.
J’ai beaucoup d’affection pour lui, je crains et j’espère que cela va marcher en augmentant et qu’un jour je l’aimerai... Car, à vous dire franchement je n’aimerais pas aimer un autre, il ne le mériterait pas... qui sait... cherchons parmi les célébrités, découvrons un grand homme... ce ne sera jamais ça... Ici il y a le chevalier, le matamore le Don Juan avec un bon cœur, et le tout est poétisé, embelli, élevé, grandi par ce mot : homme politique.
І все це впало в корито шлюбу! Таке можна було б пробачити хіба що на свою користь.
Et le tout est tombé dans le baquet du mariage ! Que l’on n’excuserait qu’en sa propre faveur.
Але він належить іншій жінці... е! якщо мені вдасться його полюбити — я відберу його в неї, візьму собі.
Mais il est à une autre femme... bah ! si j’arrive à l’aimer je l’en séparerai, je le prendrai pour moi.
Але зараз ідеться про інше — особливо якщо я справді хочу досягти цих досить безумних і лихих цілей. Потрібно стати знаменитою, щоб дати йому привід жалкувати; потрібно вийти заміж і т. д. і т. д. Власне, це нічого не змінює в моїх планах — кохаю я чи не кохаю нікого, я діятиму так само.
Mais pour le moment il s’agit d’autre chose surtout si je veux vraiment arriver à ces fins assez folles et mauvaises. Il faut être célèbre pour lui donner des regrets, il faut me marier etc. etc. Au fait, cela ne change rien à mes projets, que j’aime ou que je n’aime personne j’agirai de même.
Зрештою, цієї турботи більше немає. Він одружений — і по всьому. Його успіхи штовхатимуть мене вперед, як штовхають малюнки Брезло.
Enfin, cette préoccupation n’existe plus. Il est marié c’est fini. Ses succès me pouseront comme me poussent les dessins de Breslau.
Нічого не слід стверджувати — розповідаймо, що відбувається; це не роман, де наголошують на певних речах, бо знають, чим усе скінчиться.
Il ne faut rien affirmer, racontons ce qui se passe; ce n’est pas un roman où on appuie sur certaines choses parce qu’on sait comment cela finira.
Фе! Цей хлопець не повинен був одружуватися. Або він кохає, або його обплутали, або він не той, ким я його вважала. Неодружений він був би в тисячу разів цікавіший.
Fi ! ce garçon n’aurait pas dû se marier. Ou bien il aime ou il a été entortillé ou il n’est pas ce que je pensais. Il serait, mille fois plus intéressant seul.
Примітки
Le Figaro, № 179, п’ятниця, 28 червня 1878, с. 1 — прочитати число на Gallica (BnF). Непідписана замітка про вінчання Поля де Кассаньяка з Жюлією Акар 27 червня 1878 року.↩
