Вона взяла жалобу з крепом — відстрочка щонайменше на пʼятнадцять днів. Бідний дідусь велить нам передати, що це жахіття, киває головою і рукою і кричить, щоб йому ще розповідали про цей обурливий шлюб. Часом мені здається, що в житті мене вже ніщо не цікавить, що все втрачено, — а часом мені байдуже, я смієюсь і вигадую дурниці. Ось Робер-Флері буде задоволений моїми малюнками... нещасний ніколи не зрозуміє, чому вони такі погані. Учора в іспанської королеви Шах звелів представити йому пана де Кассаньяка, говорив із ним із особливою симпатією і потім надіслав сказати, що той нагороджений орденом Лева і Сонця. Все це — заради панни Акар, чорнявої, зівʼялої, відцвілої! Це обурливо й смішно.
Elle a pris le deuil avec du crêpe, c’est au moins quinze jours de sursis. Pauvre grand-papa nous fait dire que c’est une horreur et fait oui de la tête et de la main et crie qu’on lui raconte encore des choses de ce mariage révoltant. Par moments il me semble que je n’ai plus aucun intérêt dans la vie, que tout est perdu et par moments je ne m’en soucie guère, ris et invente des bêtises. C’est Robert-Fleury qui va être content de mes dessins... le malheureux ne comprendra jamais pourquoi c’est si mauvais. Hier chez la reine d’Espagne le Schah s’est fait présenter M. de Cassagnac, lui a parlé avec une sympathie toute particulière et lui a envoyé dire ensuite qu’il était décoré de l’ordre du Lion et du Soleil. Tout cela pour Mlle Acard, noire, fanée, passée ! C’est révoltant et ridicule.