❦
Понеділок, 17 червня 1878.
Я вже думала, що більше не зможу повернутись до роботи. Та ну ж бо — відпрацювала свої вісім годин, і справа піде.Lundi 17 juin 1878J’ai cru un instant que je ne m’y remettrais plus. Allons donc, j’ai fait mes huit heures et cela va rouler.
Тітка й Етьєн поїхали до Ніцци у справах. Мама була на вокзалі. Йорк мала вечеряти у нас; близько шостої я йду за нею з наміром прогулятись до Булонського лісу. Я одяглась просто й чарівно — капелюшок-капот, дитячий, з італійської соломки, з бантом із батисту, оздобленим мереживними збірками, — ось він у профіль! Унизу сходів я зустрічаю Мультедо, який саме йде до нас із візитом.
Ma tante et Etienne sont partis pour Nice pour affaires. Maman était à la gare. Yorke devait dîner chez nous, vers six heures je vais donc la prendre avec l’intention de faire un tour au Bois. Je me suis habillée simple comme un amour avec un chapeau capote, bébé, en paille d’Italie avec un nœud de batiste garni de plissé de dentelles, le voici de profil ! Au bas de l’escalier je rencontre Multedo qui vient nous faire une visite.
Щодо любʼязностей — то я, все ще стоячи внизу сходів, кажу йому, що як він не приходитиме, його можуть цілковито забути. Він щось там заперечує, а я відповідаю, що це свідчить про черстве серце:
En fait de choses aimables je lui dis toujours en bas de l’escalier qu’en ne venant pas, il risque d’être totalement oublié. Il proteste je ne sais quoi et je réponds que c’est d’un mauvais cœur :
— Я сама засмучуюсь, коли хто-небудь — навіть найнестерпніші — про мене забуває.
- Moi, je suis chagrinée quand qui que ce soit, même les plus détestables m’oublient.
Він говорить мені про вечір балу, де я була така гарна. Правда... ах, чом же я не була такою... втім, на тому балу мене дуже помічали...
Il me parle du soir du bal où j’étais si jolie. C’est vrai... que ne l’ai-je été... au fait on m’a beaucoup remarquée à ce bal...
Але справжнє враження я справляю, чекаючи на мадам Йорк у нашій величній темно-синій кареті на вісім ресорів.
Mais c’est attendant Mme Yorke, dans notre noble huit-ressorts gros bleu que je fais de l’effet.
Бувають дні, коли відчуваєш певну владу над масами... я мало що приписую своєму вбранню — зараз бачиш стільки химерних або кумедних капелюхів, що мій — ніщо. Я ношу лише власне волосся, і лоб майже відкритий — лише кілька зовсім скромних пасем «ампір».1
Il y a des jours où l’on se sent un certain pouvoir sur les masses... je n’attribue que peu à mon attirail, on voit maintenant tant de chapeaux abracadabrants ou cocasses que le mien n’est rien. Je ne porte que mes propres cheveux, et mon front est presque nu, il n’y a que quelques mèches Empire très modestes.
А бувають інші дні — у тому самому одязі, в тій самій кареті я в чорному настрої, і ніхто на мене не гляне.
Il y a d’autres jours ou avec les mêmes habits, dans la même voiture je suis d’une humeur de charbon et personne ne me regardera.
А проте мій вугільник, моя чорна перлина — одружується...
Pourtant mon charbonnier, ma perle noire se marie...
Ах! Ну що ж, Ми ще побачимось, пане!2
Ah ! bah, Ci rivedrem signore !
Це невідворотне, що б ми не робили... аби лише це справді було невідворотним... це б мене до нестями розвеселило.
C’est fatal, quoique nous fassions... pourvu que cela soit fatal... cela m’amuserait à la folie.
Ну й чортів же чоловік — а який у нього капелюх, яка постава, яка хода на вулиці... є люди, які кажуть, що він схожий на приборкувача коней, що клацає батогом посеред цирку, на візника, на цигана, на неможливу істоту — і ці добрі люди додають, що він захоплює серця на кожному кроці.
Quel diable d’homme; il vous a un chapeau, une tenue, une démarche dans la rue... il y a des gens qui disent qu’il a l’air d’un dresseur de chevaux qui fait claquer son fouet au milieu du cirque, d’un charretier, d’un bohémien, d’un être impossible et ces braves gens ajoutent qu’il fait des passions à chaque pas.
На щастя, він не схожий на вишуканого пана... так, на щастя. Тип вишуканого пана в Парижі не рідкість. Але в цього нещасного обличчя, яке ні на кого не схоже, — бідна чорна перлина, проковтнута устрицею... Мама склала поганий вірш, а ось кращий:
Heureusement il n’a pas l’air d’un Monsieur distingué... oui, heureusement. Le type du Monsieur distingué n’est pas rare à Paris. Mais ce malheureux vous a une figure qui ne ressemble à personne, pauvre perle noire avalée par une huître.... Maman avait fait une mauvaise rime, en voici une meilleure..
Бідний товстун пухленький,
Pauvre gros potelé
Ти віриш, що в мамʼзель Акар
Tu crois en Mam’zelle Acard
Тримаєш куряче яйце.
Tenir un œuf à poulet.
Це подарує тобі каченят!
Cela te donnera des canards !
Тореадор... кажуть, він трохи схожий. Словом — усі ці заздрощі вишуканих панів.
Toréador... on dit qu’il en a un peu l’air. Enfin toutes ces jalousies des hommes distingués.
Саме в цьому і є вся принадність. А ще — креол, ви знаєте, який спокусливий креол у поєднанні з французом із Півдня... Що ж, бідолахо, — я кажу як поціновувач, — одружуйся, ти більше не матимеш дуелей і станеш як усі, — це слова мадам Ґавіні. Жорстока правда.
C’est justement l’amusant de la chose. Et créole, vous savez si un créole doublé d’un Français méridional est séduisant... Va pauvre bête, je parle en amateur, marie-toi, tu n’auras plus de duels et deviendras comme tout le monde, ce sont les paroles de Mme Gavini. Cruelle vérité.
Буває, що жінка віддається чоловікові, якого обожнює і який її не кохає, — і вона це знає. Хіба ж це через вульгарне бажання, через розпусту? Я так думала, і багато інших теж: ми були неправі.
Il arrive qu’une femme se donne à un homme qu’elle adore et qui ne l’aime pas et elle le sait. Est-ce par un désir vulgaire, par dépravation ? Je l’ai pensé et bien d’autres aussi : nous avons eu tort.
Стежте уважно за тим, що я скажу, — це буде дуже сильно. Жінка поступається не низькому почуттю, а приносить найбільшу з жертв, щоб отримати ці ніжні слова, цей поблажливий погляд, цю близькість і тремтячи від кохання нарешті, за браком справжнього, — усього того, чого вона ніколи б не здобула інакше. Так що... сама велика справа — не мета, а лише засіб наблизитись до коханої істоти. Дуже мало чоловіків це розуміють, та й взагалі не знайдеться жодного, хто б розумів. Вони бачать лише брутальну пристрасть, вульгарне почуття — і ніколи не побачать у цьому героїчного боку, боку... піднесеного. Не смійтесь — хіба це не героїчний вчинок — принизити себе, кинутись у бруд, знищити себе морально заради... будь-якого великого почуття? Я говорю про жінок, для яких це справді моральне знищення.
Suivez bien ce que je dirai là, ce sera très fort. La femme ne cède pas à un sentiment bas, mais elle fait le plus grand des sacrifices pour obtenir ces paroles tendres, ce regard indulgent, cette intimité et tremblant d’amour enfin, à défaut du vrai qu’elle n’aurait jamais obtenus autrement. De sorte que... la grande affaire elle-même n’est pas un but, mais n’est qu’un moyen pour se rapprocher de l’être aimé. Bien peu d’hommes le comprennent, il n’y en a pas qui le comprennent. Il ne voient qu’une passion brutale, un sentiment vulgaire et ils n’en verront jamais le côté héroïque, le côté... sublime. Ne riez pas, n’est-ce pas un acte héroïque que de s’avilir, se jeter dans la boue, se détruire moralement pour... n’importe quel grand sentiment ? Je parle des femmes pour lesquelles c’est se détruire moralement.
Примітки
«Пасма ампір» (mèches Empire) — короткі завиті пасма над чолом у стилі Першої імперії, знову модні в 1870-х роках. ↩
В оригіналі італійською: «Ci rivedrem signore!». ↩