Середа, 29 травня 1878.

О шостій маленька мадам Лакон (Лейконн) приходить і забирає мене вечеряти до ресторану Ледуаєн, а потім до цирку, де мені було весело.
Нас було семеро: леді Лакон, її два сини, її донька, її невістка і пан Фостер. Розмова між панами і дамами велася цілком в англійському дусі, але між жінками ми перекидалися сороміцькими жартами, як справжні француженки. Зрештою, це приручені англійки.
Не думаю, що Фіо вийшла заміж із кохання, і, чесно кажучи, я все ж волію такі шлюби у Франції, де замість почуттів є хоч якась елегантність, тоді як в Англії є лише чесність.
На виході я поговорила з паном де Морганом.
Ви краще за будь-кого знаєте, чи я тішу себе ілюзіями щодо пристрасті, яку викликаю в Кассаньяка. Але все одно — він схожий на мене, тобто власницький, уразливий і як той пес, що лежить на сіні, сам не їсть і козам не дає.
Я ручаюсь вам за таку сцену:
Сцена відбувається у Пополя. Пополь і Блан.
Блан — Ви часто бачитеся з російськими дамами, Поле?
Поль — Ні, а чому?
Блан — Нічого, я думав —
Поль — вже заінтригований бере газету.
Блан запалює сигару.
Блан — Вони з вас просто без розуму. Ви їм, виходить, сказали, що одружуєтесь, Поле?
Поль — з усмішкою. Ах! Та ну.
Блан — вони кажуть, що ви одружуєтесь.
Поль зачеплений — Я!
Блан спокійно — Ось як, я думав, що ви самі їм це сказали.
Поль нетерпляче — Яка нісенітниця.
Говорять про інше.
Блан вловлює привід і байдужим тоном: Ці дами дуже чарівні. Ви ж любитель ніжок, Поле... У мадемуазель Марі така ніжка — я вам скажу! (тут підступність ховається під квітами) — хоч узута, хоч роззута.
Поль піднімає голову, ніс і свої гарні очі ньюфаундленда, що зберегли вираз дитячої безтурботності, і кидає на Блана наївний, але гасконський погляд: — Ви її бачили?
Блан крізь зуби, що тримають сигару: — Так...
Поль з певною огидою — Ах! Потім іде до буфета по брошуру і на ходу зсуває букет штучних фіалок, що стоїть на фортепіано.
Блан курить і стежить за ним краєм ока.
Поль, розрізаючи сторінки: — Ви, отже, бачили голу ніжку мадемуазель Марі, Блане?
Блан, як і раніше крізь сигару: — Боже мій, так, кілька разів, до того ж вона сама мені її показала.
Уявляєте таке.
навскоси
Все це я вигадала
Я твердила, що шаленію з братом, але з іншими, з Бланом, — ще більше.
Моя екстравагантність стає розбещеністю, а шалені витівки — зухвалістю. І до того ж ми розповідаємо, що він одружується, від чого він лютує.
Уявляєте таке.
Я почала писати і вся збентежена; припустімо, мені вдасться писати дуже добре, — від цього до слави такої, що замінить усе, дуже далеко... мені хотілося сказати: один крок.

Примітки

«Террʼньов» (terre-neuve) — ньюфаундленд, порода собаки. Марі жартома вживає це слово як ніжну характеристику Кассаньяка — вірного, великого, трохи незграбного. ↩