Середа, 15 травня 1878.

Середа, 15 травня 1878. Сьогодні ввечері — останній середовий вечір у Музе. П'єса, складена де Дайєном, де про росіян говориться незвично добре. Словом, я йду туди з тіткою і Діною. Якби я не пішла, розчарування було б таким самим великим, як коли Кассаньяк не приходить до нас.
Тільки чоловікам, що намагалися за мною залицятися, я завжди казала приблизно ось що: «Добродію, я — погана натура, мені весело лише насамоті; все, що мені можуть сказати, мені набридає».
Ґолдсмід був там заради нас. Як подумати, що ця безумна Музе сподівалася на салон, яким керує Попóль.
Скульптор Опери був там. Із задоволенням помічаю, що він залицяється до де Дайєн. Відтоді вона краще одягається й утримується охайніше. До того ж, бачте,
в цьому лише й річ. Все робиться задля цього і через це. А ті, хто каже інакше, — не знають, що говорять. Тільки одне це не може задовольнити, бо само по собі воно неповне; потрібна рама, і навіть одна рама — можна натягнути на неї тканину й зробити панно, що гарно, але холодно; тоді як картина без рами справляє сумне, безнадійне враження.
Навіщо ж прагнути всього цього? Та щоб мати рамку!