Середа, 15 травня 1878.

Середа, 15 травня 1878. Сьогодні ввечері — останній середовий вечір у Музе. П'єса, складена де Дайєном, де про росіян говорять нечувано добре. Словом, я йду туди з тіткою і Діною. Якби я не пішла, розчарування було б таким самим великим, як коли Кассаньяк не приходить до нас.
Тільки чоловікам, що намагалися до мене залицятися, я завжди казала приблизно ось що: «Добродію, я — погана натура, мені весело лише на самоті; все, що мені можуть сказати, мені набридає».
Ґолдсмід був там заради нас. Як подумаю, що ця безумна Музе сподівалася на салон, де головував би Попóль.
Скульптор Опери був там. Із задоволенням помічаю, що він залицяється до де Дайєн. Відтоді вона краще одягається й тримається охайніше. До того ж, бачте,
в цьому лише й річ. Все робиться задля цього і через це. А ті, хто каже інакше, — не знають, що говорять. Тільки одне це не може задовольнити, бо само по собі воно неповне; потрібна рама, і навіть одна рама — можна натягнути на неї тканину й зробити панно, що гарно, але холодно; тоді як картина без рами справляє сумне, безнадійне враження.
Навіщо ж прагнути всього цього? Та щоб мати раму!