Субота, 4 травня 1878.

Субота, 4 травня 1878. Я теж вважаю його здатним на лихі вчинки.
Бувають хвилини, коли хочеться послати геть і інтелектуальне горнило, і славу, і живопис — і просто поїхати жити в Італію, жити сонцем, музикою й любов'ю.
Проклятий Париж.
[Кілька слів закреслено]
У газетах описали наш Великдень, вечерю в посольстві, і нас згадали. Я знаю, що це завдяки маленькому Карагеоргевичу, який проводить усе своє життя з журналістами.
Gloriae Cupididas
Книга 80-та
розпочата в суботу 4 травня 1878 р., завершена в суботу 22 червня 1878 р., Париж, авеню де л'Альма 67
Примітка:
Оголена жінка, голова в тіні — це на світлі — для Флоренції, далеко від хлопчачої школи, вид із моря, міст.
Робер-Флері дав мені урок на тридцять п'ять хвилин. Дивно, що Кассаньяк нічого не відповідає, — такого ніколи раніше не було.
Після вівторкового вечора я думала, що він і справді прийде, тим більше що він хотів прийти в четвер, я не захотіла, і він, можна сказати, сам себе запросив — а це мені подобається. Обдурене очікування, чого б там не чекати, — одна з речей, що дратує мене найбільше, надто коли це стосується приходу брата, до якого ставишся з такою дружбою — вічною й безкорисливою. У той вечір, коли ми застали його в синьому, він навіяв мені те саме почуття, що охоплює мене, коли приїжджаєш до великого міста. Спрага захоплення [sic], в якій немає нічого виняткового чи ніжного.
Мені вистачило дурості захотіти задрапірувати сукню між п'ятою і сьомою годиною. Це вивело мене з рівноваги настільки, що я не могла упорядкувати зачіску і розплітала її разів двадцять. Це тупе заняття робить мене ні на що не придатною, і я майже зовсім роздратована, поки мадам Йорк обідає, а потім увечері — де Дайєн, пан д'Андіньє і Ґолдсмід.
Наче боюся чогось.
Я обожнюю все просте — живопис, почуття тощо — усе!.. Я ніколи не мала простих почуттів і ніколи не матиму, бо вони неможливі там, де є сумніви й побоювання, засновані на минулому досвіді. Прості почуття можуть існувати лише у щасті, або в сільській глушині, в невіданні всього того, що...
За своєю природою я — вкрай заплутаний характер: то від надлишку тонкощів, то від самолюбства, бажання аналізувати, шукати правду, боязні піти хибним шляхом, не досягти успіху.
Отже, коли серце або розум скатований усіма цими речами, доходиш лише до виснажених результатів — нехай і здатних бути бурхливими, але й схильних до дивних відкатів, злетів, падінь; словом, до абсолютної й мучливої нерівності, яка загалом краща за абсолютну рівність, котра, як кажуть, стомлює й виключає ті надзвичайно тонкі відтінки, що мають давати вищу насолоду витонченим натурам, [Слово зачорнено: заплутаним], тим, хто шукає вишуканості в великому, навіть у піднесеному, — і без чого ніколи не досягнеш таких потужних і барвистих ефектів.
Можна подумати, що я в цьому щось тямлю. Я лише знаю, що пишу свої фантазії і нічого ні в кого не краду.

Примітки

Лат. «Gloriae Cupiditas» — «Жага слави» (девіз Марі; «Cupididas» — Марін орфографічний варіант «Cupiditas»).