Субота, 4 травня 1878.

Субота, 4 травня 1878. Я теж вважаю його здатним на лихі вчинки.
Бувають хвилини, коли хочеться послати до біса й інтелектуальне горнило, і славу, і живопис — і просто поїхати жити в Італію, жити сонцем, музикою й любов'ю.
Проклятий Париж.
[Кілька слів закреслено]
У газетах описали наш Великдень, вечерю в посольстві, і нас згадали. Я знаю, що це завдяки маленькому Карагеоргевичу, який проводить усе своє життя з журналістами.
Gloriae Cupididas
Книга 80-та
розпочата в суботу 4 травня 1878 р., завершена в суботу 22 червня 1878 р., Париж, авеню де л'Альма 67
Примітка:
Оголена жінка, голова в тіні — це на світлі — для Флоренції, далеко від хлопчачої школи, вид із моря, міст.
Робер-Флері давав мені урок тридцять п'ять хвилин. Дивно, що Кассаньяк нічого не відповідає, — такого ніколи раніше не було.
Після вівторкового вечора я думала, що він і справді прийде, тим більше що він хотів прийти в четвер, я не захотіла, і він, можна сказати, сам себе запросив — а це мені подобається. Обдурене очікування, чого б там не чекав, — одна з речей, що дратують мене найбільше, надто коли це стосується приходу брата, до якого почуваєш дружбу настільки ж вічну, як і безкорисливу. У той вечір, коли ми застали його в синьому, він навіяв мені те саме почуття, що охоплює мене, коли приїжджаєш до великого міста. Спрага привласнення [sic], в якій немає нічого виняткового чи ніжного.
Мені вистачило дурості захотіти задрапірувати сукню між п'ятою і сьомою годиною. Це вивело мене з рівноваги настільки, що я не могла укласти зачіску і розплітала її разів двадцять. Ця робота, від якої тупієш, робить мене ні на що не здатною, і я майже зовсім роздратована, поки мадам Йорк обідає, а потім увечері — де Дайєн, пан д'Андіньє і Ґолдсмід.
Наче боюся чогось.
Я обожнюю все просте — живопис, почуття тощо — усе!.. Я ніколи не мала простих почуттів і ніколи не матиму, бо вони неможливі там, де є сумніви й побоювання, засновані на минулому досвіді. Прості почуття можуть існувати лише у щасті, або в сільській глушині, в невіданні всього того, що...
За своєю природою я — вкрай заплутаний характер: як від надлишку тонкості, так і від самолюбства, бажання аналізувати, шукати правду, боязні піти хибним шляхом, не досягти успіху.
Отже, коли серце або розум змучений усіма цими речами, доходиш лише до виснажених результатів — нехай і здатних бути бурхливими, але й схильних до дивних зворотів, злетів, падінь; словом, до цілковитої й мучливої нерівності, яка загалом краща за цілковиту рівність, котра, як кажуть, стомлює й виключає ті надзвичайно тонкі відтінки, що мають давати вищу насолоду витонченим натурам, [Слово зачорнено: заплутаним], тим, хто шукає вишуканості у великому, навіть у піднесеному, — і без чого ніколи не досягнеш таких потужних і барвистих ефектів.
Можна подумати, що я в цьому щось тямлю. Я лише знаю, що пишу свої фантазії і нічого ні в кого не краду.

Примітки

Лат. «Gloriae Cupiditas» — «Жага слави» (девіз Марі; «Cupididas» — Марін орфографічний варіант «Cupiditas»).