Пʼятниця, 3 травня 1878 р.

Сьогодні після обіду я малювала фігуру Діни — страхітливо складну, але цікаву. Три роки тому в Ніці мені здавалося, що в неї негарно складені груди — бо бачила лише свої; тепер, побачивши пʼятдесят моделей, я змінила думку: Діну цілком можна зарахувати до жінок гарної статури, і без застережень.
Швейцарки вважають, що до пояса я цілком досконала — щоправда, таких піднятих грудей я бачила лише в античних статуях. Нижче пояса ті самі швейцарки вважають мене просто некрасивою: надто широкі стегна й надто маленькі ноги для такого вигнутого таза. Ці недосконалості трохи мене принижують, але я втішаю себе думкою, що це такі вади, які сучасники дуже цінують.
Прийшов російський священик — довелося кинути малювання й іти з ним до тата.
Цей пес Кассаньяк мав написати, щоб прийти на обід, і щоб мама не знала про наш візит. Вже пʼятниця — я послала до нього спитати. Що за ньюфаундленд ця істота.
Раніше я в це не вірила — тепер вірю, що він такий же схиблений, як я. Бідолашна я — я уявляла собі тисячу чудових якостей у нього; тепер припускаю тисячу підлостей. Він брав гроші в жінок — це вульгарний лайливець, нахаба, справжній… Тощо. Тощо.
Я теж вважаю його здатним на лихі вчинки.
Бувають хвилини, коли хочеться послати до біса й інтелектуальне горнило, і славу, і живопис — і просто поїхати жити в Італію, жити сонцем, музикою й любовʼю.
Проклятий Париж.
викреслено[Кілька слів викреслено]
У газетах описали наш Великдень, вечерю в посольстві, і нас згадали. Я знаю, що це завдяки маленькому Караджорджевичу, який постійно водиться з журналістами.

Примітки

Terre-neuve (фр.) — ньюфаундленд: велика добродушна, але незграбна порода собак; образний вираз «добродушний незграба». ↩