Вівторок, 16 квітня 1878 р.

Я все одно ходжу вранці до майстерні — хоча б вранці. О шостій, як тільки Шеппі пішла, я вийшла з мамою, але нікуди не дивилась і весь час читала газету. Хочу уважно читати цей проклятий «Ле Пеї» або іншу — щодня, щоб бути в курсі серйозних справ між різними партіями.
Я спокійніша й знову на горі, з вершини якої бачу лише одну зірку в небі — зірку свого майбутнього… і коли досягну її — опущу погляд на землю. Але вечори незайняті, я читаю — і це втомлює очі.
Берта пише мамі листа, в якому просить вибачення за клопіт, що мала завдати,
Байдуже — без неї я, може, розважалася б трохи більше, ніж тепер. Нехай буде щасливою, але якби її нещастя могло спокутувати її підлість… я б вагалася.