Понеділок, 1 квітня 1878 р.

Берта збожеволіла, її Ланкастер… але насамперед дозвольте повідомити вам новину. Олександр помер — про це мені щойно сказав Маркуар, який сьогодні вранці приїхав із Флоренції. Він загинув після дуелі й написав мені листа, щоб просити прощення. Повернімося до Берти, з якою Ланкастер поводиться як із дурепою, якою вона й є. Він розважається тим, що його так шалено кохають. Ця бідолашна дівчина переслідує його навіть удома, застає його з кокотками, а він каже їй, що це для брата, — і вона вірить і йде просити вибачення за те, що образилася на нього. Потім він каже їй забути про нього — так треба. Вона пише, що це неможливо. Він повертається, знову розважається і каже, що йому, право, дуже прикро, але заручений з іншою. Потім Берту переслідують огидні анонімні листи, де її називають коханкою пана Ланкастера, погрожують якоюсь мерзотою, якщо вона не напише цій незнайомці листа під її диктовку й не підпише його повним іменем. Ця незнайомка — одна з найбрудніших жінок на світі. Одне слово, він розповідає їй найабсурдніші дурниці, дає найдитячіші пояснення, — а вона все пояснює, все прощає, у все вірить і в усьому слухається.
Вона розповіла мені все це ввечері — я не могла повірити своїм вухам, і якби мала час, розповіла б вам, до якого засліплення, якої тупості, якої відсутності будь-якої гордості, будь-якої гідності, будь-якого глузду — до якого ідіотизму Кохання може довести дівчину, і без того англійку з натури.
Близько десятої ця нещасна, я та Діна виходимо пішки в супроводі мого дядька. Надсилаємо пані Йорк десяток дурниць, потім піднімаємося до неї — одне слово, безліч першоквітневих жартів, що перехрещуються. Сміємося майже як того літа в Ніцці.
Щодо Олександра… бідолашний хлопець, — ви ж здогадалися, чи не так, що це мій першоквітневий жарт?
Ми телеграфуємо Маркуару до Флоренції таке.
Чотири мандрівниці — чотири першоквітневих жарти.
Юна арфістка.
Бойди запросили кількох панів до нас на обід завтра. Це дурне, як і самі Бойди. Доведеться їх відіслати, бо завтра я йду до «Ротонди» графа дʼОсмона. Ви ж знаєте — того, що влаштовує найкращі свята такого роду.