Пʼятниця, 8 березня 1878

Приходять Йорк і Берта, і перша показує мені листа від Кассаньяка, який вибачається на сьогодні, але просить її дізнатися у подруг, чи не буде нескромно, якщо він напроситься до них на обід у суботу або в неділю.
Добре. Тим часом Блан і ці дами приходять на обід, а ввечері ми йдемо, як і домовлялися, до «Фолі-Драматік». Дві ложі авансцени, обʼєднані разом: четверо жінок, одна з яких за завісою, і троє чоловіків — панове де Ліндеман, дʼАндіньє і де Морган де Моріку (Сен-Жерменське передмістя і 200 000 франків ренти).
Граф де Ліндеман був приставлений до моєї особи — він приніс нам безліч фіалок і цукерок.
Я нічого не чула зі спектаклю і мало що з того, що говорилося в ложі. Пан Ґолдсмід і ще хтось прийшли поговорити з пані Йорк... Діна запитала дʼАндіньє, чи правда, що на останньому балі його інтригувала якась маска, — йому говорили про домінó, що не відходило від нього. Він виправдовувався, кажучи, що це було не для нього, а для Монсеньйора, але що дама пообіцяла йому — на подяку за послуги — призначити побачення.
У маленькому театрі і з пані Йорк, звичайно, дозволяли б собі розмови, негідні церкви, — але, мушу віддати собі належне, через десять хвилин я оточила себе всією можливою повагою.
Я була в чорному. Пані Йорк — через якусь інтригу з останнього балу в Опері; чоловіки з неї сміються, а вона й гадки не має...
Повернувшись, знову застаю Блана — він дуже постарів.
Пан де Морган, який дуже захоплюється Кассаньяком як політиком, запитав мене, чи він і у вітальні такий само блискучий. Він і Ліндеман, здавалося, зацікавилися, коли пані Йорк сказала їм, що ми знаємо героя дня. Бо він ним цілком і став, цей негідник.
Я хотіла написати йому ось що, але мені відрадили, і я надіслала просто ці слова:
Шановний пане,
Мама доручає мені сказати вам, що буде рада бачити вас на обіді в неділю.