❦
Субота, 23 лютого 1878
Я відвела швейцарок до одного російського художника — Харламова. Але ці швейцарки і особливо мої власні теревені не приведуть ні до чого доброго.Samedi 23 février 1878
У цій жалюгідній майстерні кажуть, що я одружуюся з Кассаньяком. Ось тобі! Тільки цього й бракувало! Щоб відвадити його від нас.
Dans ce misérable atelier on dit que j’épouse Cassagnac. Voilà ! Il ne manquait plus que ça ! Pour le séparer de nous.
Девʼята вечора. Я перестала грати на арфі, щоб написати щось про Флоренцію, де я залишила свою родину і особливо дорогу маму — таку чарівну, таку добру, таку лагідну, таку... дорогу. Це солодке безумство, навіть дурість — але я пишу, як відчуваю, і, пишучи, дорога мама — я справді розчулююся.
Il est neuf heures du soir, j’ai cessé de jouer de la harpe pour écrire quelque chose de Florence où j’ai laissé ma famille et surtout ma mère chérie, ma mère si charmante, si bonne, si gentille, si... chérie. C’est une douce folie, c’est même bête mais je l’écris comme je le sens et tout en écrivant, mère chérie - je m’attendris vraiment.
Олександра я забула — але маму і родину я ніколи не забуду.
J’ai oublié Alexandre mais ma mère et ma famille je ne les oublierai jamais.
Примітка упорядників
[ВІДСУТНІ СТОРІНКИ 63–68 (зазначено НБ на початку зошита).]
[MANQUE DE LA PAGE 63 A 68 (signalé par la BN au début du cahier)]
— посольство в неї вдома. Тоді був би привід прийти, і мене могли б вважати цікавою, не приймаючи за авантюристку. Я не кажу, що він приходив би заради цього, — але це справляло б краще враження, і я б виграла, і це було б природніше і... пристойніше. Оскільки я не з того матеріалу, з якого він міг би зробити коханку, всі ці міркування дуже важливі. Люди, самі того не усвідомлюючи, піддаються впливу всього того, чого мені бракує. Якби молода принцеса Трубецька була така екстравагантна, як я, її вважали б неперевершеною, і вона не ризикувала б тим, чим ризикую я. Якби я сказала це будь-кому, навіть самому Кассаньяку, він відповів би: «Яке безумство, моя люба подруго, як же мало ви мене знаєте». — він навіть так і подумав би, але відчув би, що в моїх словах є щось правдиве й, на жаль, вкрай слушне.
ambassade chez elle. Alors il y aurait raison de venir et on pourrait me trouver amusante, sans que j’aie l’air d’une aventurière. Je ne dis pas qu’il viendrait pour cela, mais cela ferait meilleur effet, et j’y gagnerais et ce serait plus naturel et plus... respectable. Comme je ne suis pas du bois dont il pourrait faire une maîtresse toutes ces considérations sont très importantes. Sans s’en rendre compte on se laisse influencer par tout ce qui me manque. Si la jeune princesse Troubetskoy était extravagante comme moi on la trouverait incomparable et elle ne risquerait pas ce que je risque moi. Si je disais cela à n’importe qui, à Cassagnac même, il me répondrait : Quelle folie, ma petite amie, comme vous me connaissez peu. - il le penserait même mais il sentirait qu’il y a quelque chose de vrai et de malheureusement extrêmement juste dans mes paroles.
Якби нікого не було, це не мало б значення — але що він робить серед пана дʼАбзака, або пані де Файє, або пана де Борепера? «Ви бачили Кассаньяка у пані Така-то? Вона багато приймає?» — «Зовсім ні». — «До кого ж він тоді залицяється?» І маєш!
S’il n’y avait personne ce ne serait rien, mais que vient-il faire au milieu de M. d’Abzac ou de Mme de Fayet, ou de M. de Beaurepaire ? Avez-vous vu Cassagnac chez Mme Unetelle. Elle reçoit beaucoup ? Du tout. A qui donc fait-il la cour ? Eh vlan !
Це, мабуть, бентежить і його самого — як бентежить і мене.
Ça doit le gêner lui-même, comme cela me gêne moi.
Блан — зовсім інша справа.
Blanc c’est tout autre chose.
Те, що я про це кажу, — щоб вам довести... Ніхто нічого не заперечує! Тільки моя родина. Це вона привчила мене вважати себе зобовʼязаною доводити і відстоювати речі, яких ніхто не заперечує.
Ce que j’en dis c’est pour vous prouver... personne ne conteste rien ! Ma famille seule. C’est elle qui m’a habituée à me croire obligée de prouver et de plaider des choses que l’on ne conteste pas.
Я далека від думки, що якби я була в більш блискучому становищі, люди кидалися б на коліна й освідчувалися мені в коханні. Я говорю з погляду простих стосунків або дружби — хоча навіть кохання зазнає впливу всього цього.
Je suis loin de croire que si j’étais dans une situation plus brillante, on se flanquerait à deux genoux et me ferait des déclarations d’amour. Je parle au point de vue de relations simples ou d’amitié, quoique même l’amour soit sujet à s’influencer de tout cela.
Чи була я закохана в Олександра?
Est-ce que j’ai été amoureuse d’Alexandre ?
Так — покидаючи Неаполь, у першу подорож, на вокзалі. Той момент здається мені зараз таким, яким був два роки тому.
Oui, en quittant Naples, au premier voyage, à la gare. Ce moment là me paraît à présent, tel qu’il y a deux ans.
Мені треба поїхати до Італії, і якби пані Йорк і Берта захотіли поїхати — це було б найчарівніше, що я тільки можу уявити.
J’ai besoin d’aller en Italie et si Mme Yorke et Berthe voulaient venir ce serait tout ce que je m’imagine de plus charmant au monde.
Поїхати до Флоренції, мати рекомендаційного листа до когось там — і зустрітися з родиною. Ось одне з тих легких задоволень — і воно мені недосяжне.
Aller à Florence, avoir une lettre pour quelqu’un là-bas, et rencontrer ma famille. Voilà une de ces satisfactions faciles et qui m’est impossible.
!!!!!!!!
!!!!!!!!
Блан прийшов до обіду. Я розповідаю йому про шведку, яка носить черевики по вісімнадцять франків пʼятдесят за пару.
Blanc est venu avant dîner. Je lui parle de la femme suédoise qui porte des bottines à dix-huit francs cinquante la paire.
Щодо Поля де Кассаньяка — він не прийшов, і я його не запрошуватиму, будьте певні, — бо я цього не потребую. Я вам пояснила справу.
Quant à Paul de Cassagnac il n’est pas venu et je ne l’inviterai pas vous pouvez en être sûrs, et cela parce que je n’en ai pas besoin. Je vous ai expliqué la chose.
Я піду... в майстерню і доведу, що досягають успіху, коли справді цього хочуть і коли людина зневірена, завзята, зранена й люта, як я.
J’irai... à l’atelier et je prouverai qu’on arrive quand on le veut bien et quand on est désespéré, acharné, meurtri et furieux comme moi.
Ах, шлях довгий, нетерпеливишся — це природно; так, я нетерпеливлюся, але... у двадцять один рік я ще не буду надто старою, щоб знову заявити про себе, і у двадцять один рік я вже побачу, чи виправдані мої надії.
Ah la route est longue, on s’impatiente, c’est naturel; oui, je m’impatiente, mais... à vingt-et-un ans je ne serai pas trop vieille pour recommencer à me montrer et à vingt-et-un ans je verrai déjà si mes espérances sont fondées.
Ви розумієте... це неможливо. Я занадто помітна, щоб мене залишали в спокої і щоб я могла жити поза суспільством (зʼявляючись на людях) без якоїсь тіні на моїй білій сукні.
Vous comprenez... c’est impossible. Je suis trop remarquée pour qu’on me laisse tranquille et pour que je puisse vivre en dehors de la société, (en me montrant) sans qu’il y ait je ne sais quelle ombre sur ma robe blanche.
О відчай, о лють!1 Поїхати до Флоренції — до театру і на Кашіни. Фе! Єдиний притулок, єдине можливе життя — це майстерня.
0 désespoir, o rage! Aller à Florence et aller au théâtre et aux Cachines. Fi ! Le seul refuge, la seule vie possible c’est l’atelier.
Останні чотири місяці я була спокійна.
Ces derniers quatre mois j’a été tranquille.
Примітки
В оригіналі французькою: «0 désespoir, o rage!» — цитата зі славетного монологу дона Дієго з «Сіда» Пʼєра Корнеля (1637, дія I, сцена 4; у Корнеля: «Ô rage ! ô désespoir !»). ↩