Понеділок, 18 лютого 1878

Сьогодні пополудні модель погана — це погана причина, але я використовую її, щоб віддати цей тиждень Шеппі, яка напише мій портрет.
Замість працювати, ми йдемо з Бойдами до Алексіса. Що вам сказати — хіба що це дивовижно. Я дала йому листа від Кассаньяка, взяла його за руку і дуже напружено думала про все, що хотіла почути. Він розповів мені, що це високий, міцний, темноволосий чоловік із незвичайним обличчям. Що він закоханий у мене, що я його трохи лякаю, але що він не думає одружитися зі мною. Що я теж його люблю.
— Як брата?
— О, ні — набагато більше.
— Я в нього закохана?
— Ні, або не надто. Але ви думаєте про нього багато доброго.
Потім він розповідає, що в четвер о шостій я побувала в нього вдома, що зі мною були двоє і що третя від нас відділилася біля дверей його будинку. Що він був у домашньому й чекав двох чоловіків, які мали прийти у вечірньому вбранні. Що нещодавно сталося щось на кшталт зіткнення — він приревнував або відчув себе ображеним як друг. Що він відчуває до мене велику привʼязаність і справжню дружбу — і майже нічого понад те. Що в суботу він не пішов на бал в Оперу навмисне, від утоми — нічого певного. Що світловолоса жінка, яка сиділа в передній частині ложі, нічого для нього не значить, і що йому вистачає й своєї коханки, з якою він майже розірвав стосунки... що він думає про мене багато доброго і, мабуть, прийде сьогодні ввечері.
Я запитала його, чи була жінка в ложі загіпнотизована. Ні. Чому ж вона зі мною не говорила? Бо не наважилася.
Ми також розпитували його про мого брата Поля, і Берта — про свого супутника тощо. Пані Йорк — про свого чоловіка. Я б хотіла окремого сеансу, і щоб людина не була стомлена й засипана купою запитань.
Я запитала, чи займається згаданий пан політикою.
— Так, це його фах.
— А його імʼя?
— Подвійне.
— Як це — подвійне?
— Ніколи не кажуть лише прізвища — завжди додають імʼя, складене з чотирьох літер.
— Ну, раз ви його бачите, скажіть його імʼя — ви ж знаєте, хто це, і імʼя теж знаєте.
— Його звуть Поль.
— Добре.
Я дала йому волосся дідуся — він описав його хворобу і причини хвороби.
І тепер мені здається, що я допомогла йому своїми запитаннями. Він сказав, що Кассаньяк був здивований і ображений у четвер увечері. Я в це вірю.

Примітки

Алексіс — славетний паризький ясновидець (somnambule), який працював методом психометрії, тримаючи речі або торкаючись рук своїх клієнтів. ↩