❦
Неділя, 6 січня 1878 р.
Що ж! Я згодна з вами: час іде, і було б у сто разів веселіше провести його так, як я хотіла раніше, — але оскільки це неможливо!Dimanche 6 janvier 1878
Можна було б, але потрібна наполегливість — тепер вона в мене є, і досвід теж, але я боюся ризикувати знову. Спробую лише після того, як досягну певного результату від свого таланту. Завжди буде час... поки я молода. А мені девʼятнадцять.
On aurait pu, mais il faudrait de la persévérance, j’en ai à présent et de l’expérience aussi, mais je crains de risquer de nouveau. Je ne tenterai qu’après avoir obtenu un certain résultat de mon talent. Il sera toujours temps... jusqu’à ce que je suis jeune. Et j’ai dix-neuf ans.
Ми переїхали й тепер живемо в будинку № 67 на авеню де лʼАльма; з наших вікон видно екіпажі на Єлисейських полях. У мене є власний салон-ательє.
Nous avons changé de logement et sommes au n° 67 de l’avenue de l’Alma, de nos fenêtres on voit passer les voitures des Champs -Elysées. J’ai un salon-atelier à moi.
Дідуся перевезли — це було так сумно... Ледве він опинився в кімнаті, ми з Діною оточили його турботою, прислуговували йому, і бідний, бідний дідусь поцілував нам руки.
On a transporté grand-papa, c’était si triste à voir... A peine dans sa chambre Dina et moi l’avons entouré et l’avons servi et le pauvre, pauvre grand-papa nous a baisé les mains.
Моя спальня нагадує мені Неаполь. У дідуся розбили дзеркало.
Ma chambre à coucher me rappelle Naples. On a cassé une glace chez grand-papa.
Поль відніс Пополю свою картку, на якій я написала: І його сестра! — а потім адресу.
Paul est allé porter à Popaul sa carte sur laquelle, j’ai écrit Et sa sœur ! puis l’adresse.
Розповім йому, що брат не знав, що там щось написано.
Je lui raconterai que mon frère ne savait pas qu’il y avait quelque chose d’écrit.
Так, моя кімната нагадує мені Неаполь; пора мандрів наближається, і я відчуваю, як пахощі колишнього неробства огортають мене... Даремно.
Oui, ma chambre me rappelle Naples, l’époque des voyages approche et je sens comme le parfum de l’ancienne oisiveté qui m’envahit... En vain.