Понеділок, 7 січня 1878 р.

Мушу повернутися о пів на десяту, бо принц де Бурбон прийде о десятій — тільки-тільки встигну вбратися.
Він не дурний, але спокійний, добрий художник і доволі непогано розмовляє майже про все. Нічого від франта. Жодного компліменту.
Я була чарівна і поводилася як справжня леді — нічого від сновиди.
Поль каже, що дуже хотів би, щоб я вийшла заміж «аби довести Костянтину Павловичу... бо він ні в що не вірить».
Файє теж була і поводилася пристойніше.
Зачіска пані Синанідес нагадує мені Рим.
Вірити чи не вірити в художнє майбутнє?? Вір чи не вір — нічого іншого немає. Отже, варто спробувати; два роки — не смерть, і за два роки можна повернутися до театрів, подорожей... Хочу стати славетною! І стану.
Справді, здається, ніби у мене є вибір — я так вагаюся. Від чого я відмовляюся заради роботи? Напівбогемне життя, огидне, повне... всього того, що ви знаєте, — і чи окупається все це кількома успіхами?
викреслено[Один рядок закреслено]

Примітки

В оригіналі англійською: «lady-like». ↩