Неділя, 30 грудня 1877 р.

Справді жалюгідно братися за перо, щоб розповісти, як Жорж повернувся, увійшов до їдальні, як я підвелася, щоб прогнати його, а мама кинулася на мене, щоб його захистити, немов я могла завдати йому шкоди. Певно, це не те, що вона мала на увазі, але це вже траплялося колись і довело мене до такого стану, що хотілося вбити когось; потім я довго пояснювала, до чого призводить така поведінка, і благала більше так не робити, кажучи, що це зводить мене з розуму. Сьогодні ввечері — те саме. Вони посміли сказати щось проти мене!!
Вони або божевільні, або хочуть, щоб я наклала на себе руки.
Розважливо міркуючи, я б ніколи цього не зробила, але в такий момент, як сьогодні ввечері, оскільки кажу вам — вони зводять мене з розуму, до нестями. І тільки-но я згадую цю сцену, я готова піти й ударити матір рукою, будь-чим.
Лють мене душить... не знаю, що робитиму; я пролежала три години, хвора, а тепер надто скажена, надто розлючена, надто нестямна, щоб спати. Боже, змилуйся наді мною, дай мені терпіння жити.
викресленозустріч із Полем; різдвяна ялинка. Смуток, ворожіння. Бонбоньєрка
Берн, 30 грудня 1877 р. Шановна панно Марі
Тисячу разів дякую за ваші добрі звістки та радісні новини про вашого дідуся. Сподіваюся, що поліпшення триватиме поступово.
Від мене ви отримаєте невелику скриньку з двома пирогами — один для вас, другий для панни Діни!! Можете сміливо їх куштувати: це горіхові пироги, які тут роблять спеціально до свят і які зазвичай вважають досить смачними...
Прийміть одночасно з цим мої найкращі вітання вам і всій вашій родині, а також усі мої побажання з нагоди Нового року.
Ми відʼїжджаємо 7 січня до Ментона: батько вирішив їхати туди, а не до Ніцци, він почувається не дуже добре.
Скажіть мені, будь ласка, чи залишаєтеся ви в Парижі, або повідомляйте мене про ваші переїзди.
Ваш щиро відданий слуга.
Ф. де Маркуар