❦
Понеділок, 19 листопада 1877
Для конкурсної голови в нас молодик двадцяти двох років, біло-рожевий, з коротким носом і світлими вусами. Амелі вважає його гарним, бо всі голови, що вона малює, хай які вони, — усі в цьому дусі.Comme tête de concours nous avons un bonhomme de vingt-deux ans, blanc et rose, nez court, moustache blonde. Amélie le trouve bien parce que toutes les têtes qu’elle peint quelles qu’elles soient sont dans ce genre.
О першій ми з тіткою їдемо до Версаля; я в хутряній шапці-токе з видри й довгому пальті з видри, що сягає мало не до підлоги, щоб прикрити мою бездоганну сукню. Ми їдемо разом із графинею де Файє, уродженою Свристуновою, яку тітка знала у Мержевських, і з бароном дʼАльтом — паном, що три-чотири роки тому був у Ніцці з компанією Естергазі, Фестетіч і т. ін. Ми розмовляємо, я в настрої й наслідую манеру Кассаньяка. Розважаю депутата в кутку купе — щось на кшталт Маркуара, тільки чорнявого.
A une heure ma tante et moi partons pour Versailles, je porte une toque en loutre et un long paletot de loutre qui descend jusqu’à terre presque pour recouvrir ma robe immaculée. Nous faisons le voyage avec une comtesse de Fayet née Svristounoff que ma tante a connue chez les Mergejewsky et le baron d’Alt. Un Monsieur qui était il y a trois ou quatre ans à Nice du bataclan Esterhazy, Festetics, etc. On cause, je suis entrain et je fais le genre Cassagnac. J’amuse le député du coin de la voiture, espèce de Marcuard en brun.
Місця на галереї — над бонапартистами. Пополь входить, похитуючись, сідає; до нього підходять вітатися кілька осіб. Він озирається і вітає нас. Ми відповідаємо, і я червонію, збентежена такою честю. Іноді я дуже дурна: щоразу, як він озирався і дивився на нас, я не знала, куди подіти очі. Правда, він дивиться на вас так, ніби ви — предмет цікавості.
Des places de galerie, au dessus des bonapartistes. Popaul entre en se balançant, s’assied; plusieurs personnes viennent le saluer. Il se retourne et nous salue. Nous lui rendons le salut, et je rougis confondue par tant d’honneur. Je suis très bête quelquefois, chaque fois qu’il se tournait et nous regardait je ne savais où mettre les yeux. Il est vrai qu’il vous regarde comme si vous étiez un objet de curiosité.
Пополь виголосив гарну промову — спокійну, стриману, сповнену здорового глузду, підкріплену доказами, які він виклав.
Popaul a fait un bon discours, tranquille, modéré, plein de bon sens, appuyé par des preuves qu’il a étalées.
Де-не-де кілька дотепних слів, але без бурі. Думаю, він справді заспокоюється.
Quelques mots drôles par-ci par-là, mais pas d’orages. Je crois vraiment qu’il se calme.
Вдома застаємо Блана, який каже, що я, певно, справила приголомшливий ефект. Не знаю, я була сонна, і взагалі останнім часом мало переймаюся своїми ефектами.
A la maison nous trouvons Blanc qui me dit que j’ai dû produire un effet bœuf. Je n’en sais rien, j’étais endormie et en général je m’occupe peu de mes effets, depuis quelques temps.
Чому Блан не любить, коли говорять про Кассаньяка? Раніше я думала, що тому, що вони більше не в добрих стосунках, але тепер уже не знаю.
Pourquoi Blanc n’aime-t-il pas qu’on parle de Cassagnac ? Je pensais avant que c’était parce qu’ils n’étaient plus bien ensemble, mais à présent je ne sais plus.
Думаю, ця подвійна скотина, опудало-креол, мала б провести нас до Парижа; натомість ця пташка десь поділася — не зʼявилась ні на вокзалі, ні на виході, де були всі депутати.
Je trouve que cette double brute de créole empaillé, aurait dû nous reconduire jusqu’à Paris, au lieu de cela cet oiseau est devenu on ne sait quoi et ne s’est montré ni à la gare ni à la sortie où étaient tous les députés.
Увечері я жартувала з сонним виглядом — здається, кумедно, — а в себе в кімнаті показувала Пополя; всі дуже сміялися, крім, звісно, Блана.
J’ai blagué ce soir d’un air endormi, c’était drôle je crois et dans ma chambre j’ai représenté Popaul, on a beaucoup ri, pas Blanc bien entendu.
Засідання було цікавим, я майже не дрімала. Тільки ж вони виводять із терпіння — часом хочеться крикнути їм, як треба діяти і що говорити.
La séance était intéressante, je n’ai presque pas dormi. Seulement ils sont impatientants, par moments on voudrait leur crier comment on doit faire et ce qu’il faut dire.