❦
Субота, 27 жовтня 1877
Samedi 27 octobre 1877
Я отримала багато компліментів, як то кажуть в ательє.
J’ai eu beaucoup de compliments, comme on dit à l’atelier.
Пан Робер-Флері приємно здивувався, сказав, що я роблю разючі успіхи і що справді маю надзвичайні здібності.
Monsieur Robert-Fleury m’a exprimé un étonnement satisfait, m’a dit que je faisais des progrès surprenants et que bien véritablement j’avais des dispositions extraordinaires.
— Є й такі, що, малюючи так само мало, не досягають стільки. Цей малюнок дуже гарний — скажімо так: дуже гарний для вас. Раджу вам працювати, панночко, і якщо ви працюватимете, запевняю вас, що досягнете чогось зовсім непоганого.
- Il y en a bien qui ayant si peu dessiné n’en font pas autant. Ce dessin est très bien, entendons-nous, très bien pour vous. Je vous conseille de travailler Mademoiselle, et si vous travaillez je vous assure que vous arriverez à quelque chose de pas mal du tout.
«Зовсім непогане» — це усталений вираз.
Pas mal du tout est le terme consacré.
Гадаю, він сказав: «є й такі, що вже малювали й не досягали стільки», — але я не настільки певна, щоб записати таку лестиву фразу, — тому й помʼякшила її.
Je crois qu’il a dit : « il y en a bien qui ayant déjà dessiné n’en font pas autant » mais je ne suis pas assez sûre pour écrire une phrase aussi flatteuse aussi je l’ai censurée.
Пишу короткого листа Кассаньяку — він, певно, вже повернувся.
J’écris un petit mot à Cassagnac, il doit être de retour à présent.
Я загубила Пінчо, і бідна тварина, не знаючи куди подітися, повернулась чекати мене в ательє, де звикла мене супроводжувати. Пінчо — маленький римський песик, шпіц; білий, як сніг, вуха стирчать, очі й ніс — чорні, як чорнило. Я терпіти не можу маленьких кучерявих білих собачок. Пінчо аж ніяк не кучерявий, і в нього такі разючі, такі граційні пози — зовсім як у кози на скелі, — що я ще не зустрічала людини, яка б ним не захоплювалася. Він майже такий самий розумний, як Розалі обмежена. Розалі — на весіллі сестри, пішла сьогодні вранці, провівши мене.
J’avais perdu Pincio, et le pauvre animal ne sachant que devenir est revenu m’attendre à l’atelier où il a l’habitude de m’accompagner. Pincio est un petit chien romain, chien loup; blanc comme la neige, les oreilles droites, des yeux et un nez noirs comme de l’encre. Je déteste les petits chiens blancs frisés. Pincio n’est pas du tout frisé et il a des poses si étonnantes, si gracieuses, tellement comme une chèvre sur un rocher que je n’ai encore vu personne qui ne l’admira pas. Il est presque aussi intelligent que Rosalie est bornée. Rosalie est à la noce de sa sœur, elle est partie ce matin après m’avoir accompagnée.
— Як так, Розалі, — сказала їй маман, — ви залишили Мадемуазель саму в ательє?
- Comment Rosalie, lui a dit maman, vous avez laissé Mademoiselle seule à l’atelier ?
— О, ні, мадам, Мадемуазель залишилася з Пінчо.
- Oh ! non, Madame, Mademoiselle est restée avec Pincio.
Запевняю вас, вона сказала це серйозно.
Je vous assure qu’elle l’a dit sérieusement.
Але оскільки я трохи розсіяна, я загубила або забула свого сторожа.
Mais comme je suis un peu folle, j’ai égaré ou oublié mon gardien.
Васконселлос у вітальні. Я туди не йду.
Vasconcellos est au salon. Je n’y vais pas.
Ах! новина. Сьогодні в мене був перший урок гри на арфі. Якби я почала три роки тому... Ах! нікчема. Та годі!
Ah ! une nouvelle. J’ai pris aujourd’hui ma première leçon de harpe. Si j’avais commencé il y a trois ans... Ah ! misérable. Enfin !
Коли я навчуся малювати, поїду до Риму... саме ця арфа і та маленька італійка, що прийшла проситися в ательє за натурницю, знову наводять мене на думки про всі ці божественні речі, які бачиш тільки в Італії. Про ці суто художні насолоди, що підносять душу і можуть зробити людину такою щасливою, а її життя — зовсім незвичайним і божественним.
Quand je saurai dessiner j’irai à Rome... c’est cette harpe et cette petite italienne qui est venue s’offrir à l’atelier qui me font penser de nouveau à toutes ces choses divines qu’on ne voit qu’en Italie. A ces jouissances purement artistiques qui élèvent l’âme et peuvent rendre si heureux et vous faire une existence tout à fait extraordinaire et divine.
Я обходила галереї й музеї, як варвар — тепер я це бачу.
J’ai parcouru les galeries et les musées en barbare je le vois à présent.
Шеппі, Брезло та інші нещасні, яким ледве є що їсти, не мають змоги побачити те, що б вони зрозуміли й що пішло б їм на користь, — тоді як я, варвар, дивилася і не бачила.
Schaeppi, Breslau et les autres malheureuses qui ont à peine de quoi manger n’ont pas le moyen de voir ce qu’elles comprendraient et qui leur ferait du bien tandis que moi barbare j’ai regardé et je n’ai pas vu.
Якби я почала три роки тому... принаймні!! Могла б уже поїхати туди — і як!
Si j’avais commencé il y a trois ans... au moins II J’aurais déjà pu y aller et comment !
Та годі! Це буде за... за... трохи більш ніж за два роки. Лютий 1880 року. Не знаю чому, але цю дату я завжди писала на своїх зошитах, коли, вивчаючи правопис, мріяла про славу. Треба б було призначити ближчий термін — мені було дванадцять і я хотіла одразу взятися до роботи. Але я думала й писала завжди: 1880... із... прикрасами, великими літерами, великими цифрами, тричі підкресленими... не знаю чому — 1880. І... виходить якраз так, як мені тепер здається.
Enfin ! ce sera dans... dans... un peu plus de deux ans. Pour le mois de février de l’année 1880. C’est une date que je ne sais pourquoi je mettais toujours sur mes cahiers lorsque tout en apprenant l’orthographe je rêvais la gloire. J’aurais dû fixer un terme plus rapproché, j’avais douze ans et je voulais travailler tout de suite. Mais je pensais et j’écrivais toujours 1880... avec... des garnitures, des grosses lettres, de gros chiffres trois fois soulignés... je ne sais pourquoi 1880. Et... ça se trouve juste d’après ce qui me paraît maintenant.
З якою насолодою я про це думаю... маю час думати, бо щоб берегти зір, майже не читаю і сиджу вдома мовчки із заплющеними очима.
Comme j’y pense avec plaisir... j’ai le temps d’y penser car pour ménager ma vue je ne lis presque pas et reste à la maison silencieuse et les yeux fermés.
А любов і перемоги? Ах, вони прийдуть разом зі славою, потім, там, тоді.
Et les amours et les conquêtes ? Ah, elles viendront avec la gloire, plus tard, là-bas, alors.
А поки що йду вечеряти.
En attendant je vais souper.