❦
Пʼятниця, 26 жовтня 1877
Vendredi 26 octobre 1877
Я не пішла до ательє, тому що мені не можуть дати 170 франків. Вони кажуть, що я влаштовую сцени, бо мені нема чого робити, і що це — мій характер. Звичайно, я плакала цілу годину.
Je ne suis pas allée à l’atelier parce qu’on ne peut pas me donner 170 francs. Ils me disent que je fais des scènes parce que je n’ai rien à faire et que c’est mon caractère. Naturellement j’ai pleuré pendant une heure.
Бачите ж, — я змушена була відмовитися від усього, у мене залишилася одна-єдина розрада — і та отруєна.
Vous voyez bien, j’ai été forcée de renoncer à tout, une seule consolation me reste et elle est empoisonnée.
Маркуар розповів, що торік у квітні в Римі Торлонія залицявся до Ліч — його познайомив з нею на катку Дорія. Хоч куди вона поїде, скрізь буває в товаристві й має знайомих.
Marcuard a raconté qu’au mois d’avril dernier à Rome Torlonia avait fait la cour à Leech, il s’était fait présenter au skating par Doria. Partout où elle va elle voit du monde et a des connaissances.
Вона багата, красива і дурнувата. Що може бути щасливішим?.. А я!
Elle est riche, belle et bête. Qu’y-a-t-il de plus heureux ?... Et moi !
Та годі... я нещасна. Це відомо, записано, — і хай це скінчиться.
Enfin... je suis malheureuse. C’est connu, écrit, et que ça finisse.
Панна Ліч... А в нас завжди є щось недоглянуте, хоча ми здаємося безмежно багатшими, ніж є. Нас вважають мільйонерами, а в нас ледве-ледве сто тисяч ренти! І нас ціла ватага. Завжди елегантніше бути удвох — як пані і панна Ліч, — ніж цілим гуртом.
Mademoiselle Leech... Tandis que chez nous il y a toujours quelque chose de débraillé, bien que nous ayons l’air infiniment plus riche que nous sommes. On nous tient pour des millionnaires et nous avons à peine, à peine cent mille de rente ! Et nous sommes toute une bande. C’est toujours plus élégant d’être deux comme Mme et Melle Leech, que beaucoup.
Навіщо живопис, арфа, спів, — коли я все це засвою, буду старою.
A quoi bon la peinture, la harpe, le chant, quand je saurai tout cela, je serai vieille.
Молодість буває одна, а моя — загублена. Навіть якщо я досягну успіху в ательє, моя дівоча молодість мине. Вона триває від шістнадцяти до двадцяти. Після... після ще зовсім молода, але чотири роки вже втрачено! Чотири роки, яких ніхто у світі мені не поверне, яких ніщо не поверне назад.
On n’a qu’une jeunesse et la mienne est perdue. En supposant même que je réussisse dans l’atelier, ma jeunesse de fille sera passée. Elle dure de seize à vingt ans. Après... après on est bien jeune encore, mais on a perdu quatre ans ! Quatre ans que personne au monde ne me rendra, que rien ne fera revenir.
Ах! нещасні — це вони крадуть моє життя! Ах! нещасні. Ах! нещасні.
Ah ! les misérables ce sont elles qui me volent ma vie ! Ah ! les misérables. Ah ! les misérables.
Три роки, які в мене вкрали, — три роки смерті або й гіршого за смерть.
Trois ans qu’on m’a volés, trois ans de mort, de pis que mort.
Це жахливо — як усе, чого вже не переробиш.
C’est effrayant, comme tout ce qu’on ne peut plus refaire.
Едмон сказав мені, що я увійду до дамського товариства. Може, це — ательє.
Edmond m’a dit que je ferais partie d’une société de dames. C’est peut-être l’atelier.
Жюліану заплачено!!
Julian est payé !!!
Карі де Перрʼєр провів із нами вечір, і я була не надто дурною. О півночі прийшли пані Дубельт і Лізінґер. Граф уже пішов — після того, як тричі повертався від дверей до столу; гадаю, йому подобається розмовляти зі мною, утім, як і мені з ним.
Carie des Perrières a passé la soirée avec nous, et je n’étais pas trop bête. A minuit sont arrivées Mmes Doubelt et Lisinger. Le comte était déjà parti, après être revenu trois fois de la porte vers la table, je crois qu’il se plaît à causer avec moi, comme moi avec lui d’ailleurs.
Три роки тому я б скрізь бачила закоханих.
Il y a trois ans j’aurais vu des amoureux partout.
Тягніть, тягніть, тягніть, у них... скрізь.
Tirez, tirez, tirez, ils ont... partout.