❦
Вівторок, 23 жовтня 1877
Mardi 23 octobre 1877
Я дуже сердита. Де Перрʼєр і нешкідливий Васконселлос просиділи в нас до пів на третю. Вечеряли.
Je suis très fâchée. Des Perrières et l’inoffenssif Vasconcellos sont restés jusqu’à deux heures et demie. On a soupé.
Бачачи, що мені буде важко прокинутися наступного дня о сьомій, я вирішила зовсім не лягати... О восьмій входить Розалі, я наказую їй відчинити ставні — а вона їх зачиняє і йде. Я встаю розлючена й дізнаюся, що за наказом моїх матусь екіпаж відіслано. Це до сказу!! О! якби ви знали, як це доводить до сказу! Такі речі доводять мене до відчаю і до сліз! Ось як виявляється прихильність! Щоб я відпочила, поспала.
Voyant qu’il me serait difficile de me réveiller à sept heures le lendemain je pris le parti de ne pas me coucher du tout... A huit heures Rosalie entre, je lui ordonne d’ouvrir les volets et elle s’en va en les fermant. Je me lève furieuse et apprends que par ordre de mes mères la voiture a été renvoyée. C’est enrageant !! Oh ! si vous saviez comme c’est enrageant ! Ces choses-là me désespèrent et me font pleurer ! C’est par là qu’on montre son affection ! Pour que je me repose, dorme.
Тьху! Нещасні!
Fi ! les misérables !
Ні, бачте, така нісенітниця — а це жахливо нісенітно — може довести мене до чогось схожого на напад шаленства.
Non, voyez-vous une pareille bêtise car c’est affreusement bête, peut me donner comme un accès de folie furieuse.
Бʼє десята!
Dix heures sonnent !.
О! Як це безглуздо, безтямно, нахабно і тупо! О! але ж тупо!
Oh ! que c’est donc absurde, stupide, insolent et bête ! oh ! mais bête !
І Антонеллі!.. майже два роки — а мені соромно, наче це було вчора.
Et Antonelli !... il y a presque deux ans et je suis honteuse comme si c’était hier.
Мені вісімнадцять років!!!
J’ai dix-huit ans ! ! !
Мені вісімнадцять. Це нічого — і це забагато. У вісімнадцять я вже мала б почати здобувати славу.
J’ai dix-huit ans. Ce n’est rien et c’est trop. A dix-huit ans ans j’aurais dû commencer à être célèbre.
Удень нам позує негр. Уранці — італійка, трастеверінка1 у своєму неприємному костюмі.
Pour modèle d’après-midi, nous avons un nègre. Le matin une femme Italienne, une trasteverina avec son antipathique costume.
Є капелюшок, який не зовсім вдався, — такі дрібниці завжди мене турбують, смішно, чи не так.
Il y a un chapeau qui n’est pas tout à fait bien, ces absur-dités-là m’inquiètent toujours, c’est drôle, n’est-ce pas.
Між іншим я запитала Карі де Перрʼєра, чи не зустрічав він у Одіффре графа де Лардереля.
J’ai demandé, entre autre à Carie des Perrières, s’il n’avait pas rencontré chez Audiffret le comte de Larderel.
— У Монако — так, панночко, бачив його — він розмовляв із моїми знайомими, потім підійшов до столу, дістав гаманець і віяло, яким безперестанку обмахувався і з яким ніколи не розлучався. Саме тому я й звернув на нього увагу.
- A Monaco, oui, Mademoiselle, je l’ai vu causant, avec des amis à moi et puis s’approcher de la table, tirer son porte-monnaie et un éventail avec lequel il s’éventait continuellement et dont il ne se séparait jamais. C’est pour cela même que je l’avais remarqué.
Це було віяло, яке йому подарувала маман.
C’était un éventail que lui avait donné maman.
Маскарад... король... О! Боже мій, яка я нещасна і... і як мені соромно.
Le déguisement... le roi... Oh ! mon Dieu que je suis misérable et... et honteuse.
Примітки
Трастеверінка — жінка з Трастевере, народного кварталу Риму; їхній традиційний народний одяг охоче зображали художники того часу. ↩