❦
Понеділок, 22 жовтня 1877
Lundi 22 octobre 1877
Модель була потворна, і все ательє відмовилося її малювати. Я запропонувала піти подивитися конкурсні роботи на Римську премію1, виставлені в Школі витончених мистецтв. Половина — пішки, ми — Брезло, пані Сінанідес, Зюлар і я — в екіпажі. Виставка закрилася ще вчора. Ми гуляємо пішки по набережних, розглядаємо старі книги й старовинні гравюри, говоримо про мистецтво. Потім у відкритому фіакрі їдемо до Булонського лісу. Уявляєте мене?
Le modèle était laid et tout l’atelier refusa de le faire. Je proposai d’aller voir les prix de Rome, exposés aux Beaux Arts. La moitié à pied et nous, Breslau, Mme Sinanidès, Zulart et moi en voiture. L’exposition est finie d’hier. On se promène à pied sur les quais, on regarde les vieux livres et les vieilles gravures, on cause arts. Puis en un fiacre découvert on va au Bois. Me voyez-vous ?
Я не хотіла нічого казати — це зіпсувало б їхнє задоволення. Вони були такі милі, такі пристойні, і ми якраз перестали соромитися одна одної. Загалом усе було б непогано, якби нам не трапилося ландо, яке рушило слідом за нами; я подавала кучерові знаки не виїжджати вперед, мене бачили і я це знала, але мені не хотілося розмовляти з ними при своїх художницях. На голові в мене був ковпачок, вигляд скуйовджений і збентежений.
Je ne voulais rien dire, ce serait gâter leur plaisir. Elles étaient si gentilles, si convenables et nous commencions juste à ne plus nous gêner. Enfin tout serait pas trop mal si on n’avait pas rencontré le landau qui se mit à nous suivre; je faisais signe au cocher de ne pas devancer, on me voyait et je le savais mais je ne me souciais pas de leur parler devant mes artistes. J’avais ma calotte sur la tête, j’avais un air échevelé et gêné.
Звичайно, вони були обурені і передусім ображені, що бачать мене такою приниженою. Мені було страшенно неприємно. Коротко... неприємна справа.
Naturellement ils étaient furieux et surtout vexés de me voir si abaissée. J’étais terriblement embêtée. Bref... une chose ennuyeuse.
На обіді пані Дубельт і її дівиця. Увечері — два принці Зурло, пан де Перрʼєр, Васконселлос. Пані Дубельт грала. Потім баронеса.
A dîner Mme Doubelt et sa demoiselle. Le soir les deux princes Zurlo, M. des Perrières, Vascancellos. Mme Doubelt a joué. Puis la baronne.
Ця баронеса відкриє гральний дім, що насправді належатиме пані Дубельт під імʼям баронеси. Це буде пристойно... до певної міри, — там буде княгиня, пані Канщіне, Вороніне й усе таке! Дами вищого світу, відомі у товаристві.
Cette baronne va avoir une maison où on jouera qui sera réellement à Mme Doubelt sous le nom de la baronne. Ce sera comme il faut... jusqu’à un certain point, il y aura la princesse, Mme Kanschine, Voronine, tout cela enfin ! Des dames du grand monde, très lancées.
Я розмовляла з паном де Перрʼєром; з іншими було надто важко. Цікава особливість: усі кавалери кос или, окрім де Перрʼєра.
J’ai causé avec M. des Perrières, avec les autres c’était trop difficile. Curieuse particularité, tous les cavaliers lou chaient excepté des Perrières.
Примітки
Римська премія (Prix de Rome; у Марі: «les prix de Rome») — престижна французька художня стипендія, лауреати якої протягом кількох років навчалися в Римі за державний кошт. ↩