❦
Середа, 17 жовтня 1877
Mercredi 17 octobre 1877
За ательє треба платити, платять наперед за місяць, а я вже ходжу туди два тижні.
Il faudrait payer à l’atelier, on paye d’avance le mois et voilà déjà deux semaines que j’y vais.
Немає ста шістдесяти франків на це.
// n’y a pas cent soixante francs pour payer cela.
Граф Карі де Перрʼєр, збіднілий дворянин, житель Ніцци, дуеліст, мандрівник, письменник, гравець і таке інше, — з яким нещодавно познайомилися в Ніцці, — у Парижі і навідується до нас. Сьогодні він приходив, і я з ним познайомилася. Говорить добре і має вигляд чесного і хороброго хлопця. Він брав участь у кількох кампаніях як доброволець, та й... відразу видно, що то за людина. Ця людина ніколи не скаже нічого поганого ні про кого, тобто наклепу. Карі де Перрʼєр із компанії Аспремона, Одіффре та інших. Йому років тридцять; середнього зросту, худий, ніс надто довгий і надто вигнутий, землистий колір обличчя і чорне або біляве волосся.
Le comte Carie des Perrières, gentilhomme ruiné, habitant de Nice, duelliste, voyageur, écrivain, joueur etc. dont on a dernièrement fait connaissance à Nice est à Paris et vient nous voir. Il a été aujourd’hui, j’ai fait sa connaissance. Il parle bien et a l’air d’un honnête garçon et brave. Il a fait plusieurs campagnes comme volontaire et puis... on voit de suite quel homme on est. Cet homme-là ne dira jamais de mal de personne, c’est-à-dire de calomnie. Carie des Perrières est de la bande d’Aspremont, Audiffret et autres. Il peut avoir trente ans; taille moyenne, maigre, nez trop long et trop courbé, un teint terreux avec des cheveux noirs ou blonds.
Чорт забирай, як докладно я його описую.
Diable, comme je le décris longuement.
Але ось лист від цього чудового швейцарського опудала. Рекомендований лист з пʼятьма печатками. [Лист приколотий у рукопис, але відсутній]
Mais voici une lettre de cet excellent Suisse empaillé. Lettre chargée avec cinq cachets, [lettre épinglée dans le manuscrit, mais manque]
Як мені набридло! Ці жалюгідні сто шістдесят франків!
Je suis si embêtée ! Ces misérables cent soixante francs !
Десята година. Я вже при смерті1 — тобто однією ногою в ліжку, — і мені кажуть, що маленький португалець у салоні, в білій краватці.
Il est dix heures. Je suis in extremis, c’est-à-dire un pied dans le lit et on vient me dire que le petit Portugais est au salon, en cravate blanche.
Ні, далебі, є люди, яким не щастить. Діна спить, я — майже.
Non, vraiment il y a des gens qui n’ont pas de chance. Dina dort, moi presque.
І подумати, що в Неаполі я закінчувала вбиратися десь о пів на десяту чи о десятій — і деякі приходили об одинадцятій.
Et dire qu’à Naples je terminais ma toilette vers neuf heures et demie dix heures et que quelques-uns arrivaient à onze heures.
Я була у Фовеля, горло в мене здорове, голосові звʼязки білі! Тільки жахливий нежить, який мине за два тижні, — сам нежить.
J’ai été chez Fauvel, ma gorge est guérie, les cordes vocales sont blanches ! Il n’y a qu’un affreux catarrhe du nez qui s’en ira dans quinze jours, le catarrhe.
Яка то буде радість!
Sera-ce beau !
Скажу вам ще, що погано займалася сьогодні вранці, бо чорт знає як згадала... Антонеллі.
Je vous dirai aussi que j’ai mal travaillé ce matin parce que diable sait comment je m’étais souvenue... d’Antonelli.
Це була я! Мене, мене наважилися... Негідник! Негідник. Негідник.
C’était moi ! Moi qu’on a osé... Misérable ! Misérable. Misérable.
І цей чоловік живе! І я нічого не можу йому зробити! О! я його ненавиджу, ненавиджу, ненавиджу.
Et cet homme vit ! Et je ne peux rien lui faire ! Oh ! je le hais, je le hais, je le hais.
Це здається безглуздим, чи не так? Однак це правда — я його ненавиджу і з огидою думаю, що він живе... Немов нічого не сталося... А я — зганьблена... там, у Римі, на сходах Готелю де Вілль!! Ні, це справді жахливо, огидно.
Ça a l’air bête, n’est-ce pas ? Eh bien c’est pourtant vrai, je le hais et je me dis avec dégoût qu’il vit... Comme si rien n’était... Et moi je suis outragée... là-bas à Rome, sur l’escalier de l’Hôtel de la Ville ! ! Non, c’est vraiment affreux, hideux.
навскоси
Побоюючись, що читач, який не читав усього, подумає найгірше, читаючи кінець цієї сторінки, хочу пояснити цей випадок на сходах готелю де Вілль. Антонеллі обійняв мене надто промовисто, ганебно, — я вирвалася з жахом. Ось і все!
en travers Dans la crainte qu’un lecteur qui n’aurait pas lu tout pense les dernières horreurs en lisant la fin de cette page, je veux expliquer cette chose de l’escalier de l’hôtel de Ville. Antonelli m’avait prise dans ces bras d’une façon trop significative, d’une façon ignoble, je me suis dégagée avec horreur. Et voilà !
Примітки
В оригіналі латиною: «in extremis». ↩