❦
Вівторок, 16 жовтня 1877
Mardi 16 octobre 1877
Пан Робер-Флері приходив вдень і приділив мені особливу увагу.
Monsieur Robert-Fleury a été dans l’après-midi, et m’a accordé une attention spéciale.
Я, як завжди, провела в ательє весь день. З девʼятої до дванадцятої (мені ще не вдається приходити точно о восьмій). О дванадцятій іду, снідаю і повертаюся о першій двадцять до пʼятої. А ввечері з восьмої до десятої. Це девʼять годин на день. Мене це зовсім не втомлює, якби матеріально можна було більше — робила б більше. Є люди, які називають це роботою, — я вас запевняю, що для мене це гра, кажу без хвастощів. Девʼять годин — це так мало, і подумати тільки, що я не зможу займатися стільки щодня, бо далеко від Єлисейських полів до вулиці Вівʼєнн, і ще тому, що часто нікому провести мене ввечері, — тож я повертаюся о пів на одинадцяту, а поки засну — вже північ, і наступного дня втрачаю годину. Втім, займаючись регулярно з восьмої до дванадцятої і з першої до пʼятої, матиму вісім годин.
J’ai comme d’habitude passé toute la journée à l’atelier. De neuf à douze heures (je ne parviens pas encore à arriver à huit heures juste). A midi je pars, déjeune et reviens à une heure vingt minutes jusqu’à cinq heures. Et le soir de huit à dix. Cela me fait neuf heures par jour. Cela ne me fatigue pas du tout, si on pouvait matériellement plus je ferais plus. Il y a des gens qui appellent cela travailler, je vous assure que pour moi c’est un jeu, je le dis sans fanfaronnade. C’est si peu neuf heures et dire que je ne pourrai pas les faire tous les jours parce que c’est loin des Champs-Elysées à la rue Vivienne et puis parce que souvent personne ne veut m’accompagner le soir et cela me fait rentrer à dix heures et demie et jusqu’à ce que je m’endorme il est minuit et le lendemain je perds une heure. D’ailleurs en faisant régulièrement le cours de huit à midi et de une à cinq j’aurais huit heures.
Взимку в чотири вже сутеніє. Що ж, тоді приходитиму ввечері неодмінно. У нас завжди є купе1 вранці і ландо2 на решту дня. Річ у тім, бачите, — треба за один рік зробити роботу трьох. А оскільки я рухаюся швидко, ці три роки, стиснуті в один, дорівнюватимуть щонайменше шести рокам звичайних здібностей. Я кажу, як ті дурні, що говорять: те, що інша зробить за два роки, вона зробить за шість місяців. Це цілковита неправда. Річ не у швидкості — за такою логікою досить було б просто витратити час. Безумовно, з терпінням досягаєш певного результату, але те, що зроблю я за один-два роки, — датчанка не зробить ніколи.
L’hiver il fera sombre à quatre heures. Eh bien alors je viendrai le soir absolument. Nous avons toujours un coupé le matin et le landau pour le reste de la journée. C’est que voyez-vous il s’agit de faire en une année le travail de trois. Et comme je vais vite ces trois années renfermées en une seule représenteront six années au minimum d’une intelligence ordi-naire. Je parle comme les imbéciles qui disent : Ce qu’une autre ferait en deux ans elle le fera en six mois. C’est tout ce qu’il y a de plus faux. Il ne s’agit pas de vitesse, à ce compte-là il n’y aurait qu’à y mettre le temps. Sans doute avec de la patience on arrive à un certain résultat mais ce que je ferai moi au bout de un, deux ans, la Danoise ne le fera jamais.
Коли я починаю виправляти людські помилки — заплутуюся й злуюся, бо ніколи не встигаю дописати розпочату фразу.
Quand je me mets à redresser les erreurs humaines, je m’embrouille et m’agace parce que je n’ai jamais le temps de finir une phrase commencée.
Коротко кажучи: якби я почала три роки тому, могла б задовольнятися (?) шістьма годинами на день, але зараз мені потрібно девʼять, десять, дванадцять — якомога більше. Звичайно, навіть якби я почала три роки тому, мені краще було б займатися якомога більше, але що минуло, те минуло... досить.
Bref si j’avais commencé il y a trois ans je pourrais me contenter (?) de six heures par jour, mais à présent il m’en faut neuf, dix, douze, autant que possible enfin. Certes même en commençant il y a trois ans, je ferais mieux de travailler autant que possible mais enfin ce qui est passé... assez.
Ґордіджані3 казав мені, що займався по дванадцять годин на день.
Gordigiani m’a dit avoir travaillé douze heures par jour.
З двадцяти чотирьох годин візьмемо сім на сон, дві на те, щоб роздягтися, помолитися Богу, кілька разів помити руки, одягнутися, зробити зачіску, і все таке; дві години на їжу і трохи подихати. Разом одинадцять годин. І справді, залишається тринадцять. Так, але дорога — для мене: вона забирає годину і чверть.
De vingt-quatre heures prenons sept pour dormir, deux pour se déshabiller, prier Dieu, se laver les mains à différentes reprises, s’habiller, se coiffer, tout ça enfin : deux heures pour manger et respirer un peu. Ça fait onze heures. C’est que c’est vrai, il en reste treize. Oui, mais les trajets, pour moi : ils me prennent une heure et quart.
Ну ось, значить, я втрачаю приблизно три години. Коли буду займатися вдома — більше не втрачатиму. А ще... а ще ж треба бачитися з людьми, прогулянки, театр! Спробуємо уникнути всього цього, бо тією мірою, якою я здатна цим насолоджуватися, це тільки нудьга.
Eh bien oui, je perds trois heures à peu près. Quand je travaillerai chez moi je ne les perdrai plus. Et puis... et puis s’il y a du monde à voir, la promenade, le théâtre ! Nous tâcherons d’éviter tout cela, car au degré auquel je puis en jouir ce n’est qu’un ennui.
Я порахувала — година і чверть у кареті, без вечора; з вечором — майже дві години. Це потрібно, щоб шість разів проїхати від №71 на Єлисейських полях до №36 на вулиці Вівʼєнн.
J’ai compté une heure un quart de voiture, sans le soir, avec le soir c’est près de deux heures. Il le faut pour faire six fois le trajet du n° 71 Champs-Elysées au n° 36, rue Vivienne.
Примітки
Купе (фр. coupé) — невелика закрита двомісна карета для швидких поїздок. ↩
Ландо (фр. landau) — більша відкривна чотириколісна карета. ↩
Мікеле Ґордіджані (1835–1909) — флорентійський портретист, з яким Марі познайомилася в травні 1877 р. (071). ↩