Понеділок, 15 жовтня 1877

Ось наші моделі на тиждень.
Вранці — одинадцятирічна дівчинка з рудим волоссям кольору мідного казана — дуже цікавий відтінок. Чорні очі. Для голови.
Вдень — якийсь Персічіні для академічного рисунку.
А ввечері — бо сьогодні ввечері відкрилися вечірні курси з восьмої до десятої — ще один чоловік, теж для академічного рисунку.
Пан Жюліан страшенно здивувався, побачивши мене там увечері; він працював разом із нами, і це мене дуже розважило. Ми трохи пожартували з приводу політики і всього цього; поточні події легко бувають пікантними. Але оскільки він не хотів висловлювати своєї думки, я зіграла йому «Марсельєзу». Це нікого не стосується Ану, скільки нас було сьогодні ввечері? Я, полька, Форхгаммер, якась француженка, Амелі (іспанська студентка) та американка. І ще майстер. Діна спостерігала. Це так цікаво! Світло так прекрасно падає на модель, тіні такі прості.
Замість 363 — їх виявилося 326, республіканців. Але інакше й бути не могло. Мені було шкода цих нещасних консерваторів з усіма їхніми дитячими страховиськами, якими вони лякали народ. Навіть якщо припустити, що виборці хотіли цього благословенного консерватизму, — не можна було сподіватися, що вони заради трьох років, — а поки що заради одного, — змінять своїх вождів, своїх улюбленців.
Ми ще не торкалися цього серйозного предмета в ательє, — обмежилися тим, що перебирали кандидатів і жартували якнайакадемічніше.
Мій старший брат повернувся до Парижа.

Примітки

La Marseillaise — французький гімн, виконання якого в 1877 р. було жестом відвертої симпатії до республіканців. ↩
На виборах 1876 року республіканці здобули 363 місця — звідси «363», що кинули виклик Мак-Магонові. На виборах у жовтні 1877 року, після розпуску Палати Мак-Магоном, вони отримали 313 місць із 521 (en.wikipedia «1877 French legislative election») — і далі більшість, але меншу. ↩