❦
Субота, 13 жовтня 1877
Samedi 13 octobre 1877
Щосуботи в ательє приходить пан Тоні Робер-Флері, художник, що написав «Останній день Коринфу»,1 придбаний державою і виставлений у Люксембурзькому музеї. Зрештою, першорядні художники Парижа приходять час від часу давати нам поради.
C’est le samedi que vient à l’atelier M. Tony Robert-Fleury, le peintre qui a fait « Le dernier jour de Corinthe » acheté par l’Etat et placé au Luxembourg. D’ailleurs les premiers artistes de Paris viennent de temps en temps nous donner des conseils.
Я почала минулої середи, а в суботу того ж тижня він не зміг прийти, — тож для мене це сьогодні вперше. Коли він підійшов до мого мольберта і висловив свої зауваження, я перебила його:
J’ai commencé mercredi passé et samedi de la même semaine il n’a pas pu venir de sorte que c’est la première fois pour moi. Quand il fut arrivé à mon chevalet et énonça ses observations, je l’interrompis :
— Вибачте, пане, я почала десять днів тому...
- Pardon, Monsieur, j’ai commencé il y a dix jours...
— Де ви малювали раніше? — запитав він, дивлячись на мій малюнок.
- Où avez-vous dessiné avant ? demanda-t-il en regardant mon dessin.
— Та ніде.
- Mais nulle part.
— Як ніде!
- Comment nulle part !
— Так, я брала тридцять два уроки живопису для забави...
- Oui, j’ai pris trente-deux leçons de peinture pour m’amuser...
— Навчанням це не назвеш.
- Ça ne s’appelle pas étudier.
— Знаю, пане, ось тому...
- Je sais, Monsieur, aussi...
— Ви ніколи не малювали з натури до того, як прийшли сюди?
- Vous n’avez jamais dessiné d’après nature avant de venir ici ?
— Ніколи, пане.
- Jamais, Monsieur.
— Це неможливо.
- Ce n’est pas possible.
— Але я вас запевняю...
- Mais je vous assure...
— Ви ніколи не брали порад?
- Vous n’avez jamais eu de conseils ?
— Брала... чотири роки тому я займалася як маленька дівчинка, мені давали копіювати гравюри (з Бенсою!!!).
- Si... il y a quatre ans j’ai pris des leçons comme une petite fille, on me faisait copier des gravures (avec Bensa !!!).
— Це не в рахунок, не про це я кажу.
- Ce n’est rien cela, ce n’est pas de cela que je parle.
І оскільки він усе ще, здавалося, не вірив, мені довелося додати:
Et comme il paraissait encore incrédule, je dus ajouter :
— Можу дати вам слово честі, якщо хочете.
- Je vous en donne ma parole d’honneur si vous le voulez.
— Що ж, у вас цілком надзвичайні здібності, ви особливо обдарована, і я раджу вам займатися.
- Eh bien, c’est que vous avez des dispositions tout à fait extraordinaires, vous êtes particulièrement douée et je vous conseille de travailler.
— Я тільки тим і займаюся вже десять днів... Хочете побачити, що я зробила до цієї голови?
- Je ne fais que ça depuis dix jours... Voulez-vous voir ce que j’ai fait avant cette tête ?
— Так, я закінчу з цими панночками і повернуся.
- Oui, je vais finir avec ces demoiselles et je reviens.
— Що ж, — сказав він, оглянувши три-чотири мольберти, — покажіть, панночко.
- Eh bien, dit-il ayant visité trois ou quatre chevalets, montrez, Mademoiselle.
— Ось, пане, — сказала я, починаючи з голови Арканджело; і коли хотіла показати тільки два, він сказав мені:
- Voici, Monsieur, dis-je en commençant par la tête d’Arcangelo, et comme je voulais ne lui en montrer que deux il me dit :
— Ні-ні, покажіть мені все, що ви зробили.
- Non, non, montrez-moi tout ce que vous avez fait.
Тож я показала: академічний рисунок чоловіка, незакінчений, бо розпочатий минулого четверга, — голову співачки знизу, у якій він побачив багато характеру, — ступню, руку й академічний рисунок Оґюстіни.
Je montrai donc, l’académie homme pas finie puisque commencée jeudi passé, la tête de la chanteuse vue en dessous qu’il trouva ayant beaucoup de caractère, un pied, une main et l’académie d’Augustine.
— Цей академічний рисунок ви зробили... самі?
- Vous avez fait cette académie là... et seule ?
— Так, і я не тільки ніколи не робила, але й ніколи не бачила академічних рисунків...
- Oui, et je n’avais jamais non seulement fait mais vu des académies...
Він усміхався і не вірив нічому, так що мені довелося знову дати слово честі, і він знову сказав:
Il souriait et n’en croyait rien de sorte que je dus de nouveau donner ma parole d’honneur et il dit de nouveau :
— Це дивовижно, і це цілком надзвичайні здібності. Цей академічний рисунок зовсім непоганий, зовсім, і ось ця частина навіть вдала. Займайтеся, панночко, ... тощо — і далі поради.
- C’est étonnant et ce sont là des dispositions tout à fait extraordinaires. Cette académie n’est pas du tout mal, du tout et cette partie-là est même bien. Travaillez, Mademoiselle, ... etc suivent les conseils.
Інші чули все це, і я викликала заздрощі, бо жодна з них не чула нічого подібного, — вони, учениці з однорічним, дворічним, трирічним стажем, що малюють академічний рисунок із чудовими моделями і копіюють у Луврі. Звичайно, від них вимагають більшого, ніж від мене, але й їм могли б сказати щось подібне в іншому роді.
Les autres ont entendu tout cela et j’ai excité des jalousies parce qu’aucune d’entre elles n’a rien entendu d’équivalent, elles des élèves de un an, deux, trois ans qui font des académies avec des modèles superbes et qui peignent au Louvre. Sans doute on leur en demande plus qu’à moi, mais aussi on pouvait leur dire l’équivalent dans un autre genre.
Отже, це правда, і я не... я нічого не хочу говорити, я б тільки наврочила собі... Але я покладаюся на Бога, я так боюся...
C’est donc vrai et je ne... je ne veux rien dire, je n’aurai qu’à me porter malheur... Mais je me recommande à Dieu, j’ai si peur...
Через це вдень мене хвицнули — у третій особі. Іспанка, до речі добра дівчина, найпоступливіша у світі, одержима живописом, хоч і бачить не дуже точно, — отже, іспанка, говорячи про якусь голландку, зауважила, що коли приходиш в ательє, то завжди вражаєш швидкими успіхами, що те мале, яке для необізнаних важить багато, засвоюється швидко і що тільки тоді, коли вже дещо вмієш, найбільше й доводиться вчитися.
Cela m’a valu dans l’après-midi une ruade à la troisième personne. L’Espagnole, bonne fille d’ailleurs, la plus complaisante du monde, avec la rage de la peinture dans la tête ne voyant pas très juste pourtant, donc l’Espagnole parlant d’une Hollandaise quelconque dit que lorsqu’on arrivait dans un atelier on étonnait toujours en faisant de rapides progrès, que ce peu qui est beaucoup pour ceux qui ne savent rien s’acquèrait vite, que ce n’est que lorsqu’on savait quelque chose qu’on avait le plus à apprendre.
навскоси
Ніби зараз тут немає двох-трьох початківок! Хіба вони роблять такі успіхи, як я?
en travers Avec ça qu’il n’y a pas deux ou trois commençantes en ce moment ! Est-ce qu’elles progressent comme moi ?
Їй двадцять два роки, і вона ніколи не стане великою художницею, — це я вам кажу і даю слово честі, як пану Роберу-Флері.
Elle a vingt-deux ans et elle ne sera jamais une grande artiste, c’est moi qui vous le dis et vous en donne ma parole d’honneur comme à M. Robert-Fleury.
Підібʼємо підсумок і договоримо про наші успіхи.
Résumons et terminons nos succès.
— Ну й ну, панночко! — вигукнув Жюліан, схрестивши руки переді мною.
- Eh bien Mademoiselle ! s’écria Julian en se croisant les bras devant moi.
Я навіть ніби злякалася й, почервонівши, запитала його, що трапилось.
J’eus même comme peur et lui demandai en rougissant ce qu’il y avait.
— Але це чудово! Ви що — працюєте в суботу до вечора, коли всі трохи відпочивають!
- Mais c’est magnifique, comment ! vous travaillez samedi jusqu’au soir quand tout le monde fait un peu relâche !
— Що поробиш, пане, мені нема чого робити — от і роблю хоч щось.
- Eh oui Monsieur, je n’ai rien à faire, il faut bien que je fasse quelque chose.
— Це гарно. А ви знаєте, що пан Робер-Флері був зовсім не незадоволений вами?
- C’est beau. Vous savez que M. Robert-Fleury n’a pas été du tout mécontent de vous ?
— Так, він мені сказав, — навпаки.
- Oui, il me l’a dit, au contraire.
— Бідний Робер, він ще трохи хворіє.
- Ce pauvre Robert, il est encore un peu souffrant.
І майстер, усівшись посеред нас, почав розмову... — що він робить рідко і що дуже цінують. Я вас запевняю, це добре — мати отак... когось вищого за власним вибором, і все це... загалом, я погано пояснюю, але це дуже приємно.
Et le maître s’installant au milieu de nous se mit à causer... ce qu’il fait rarement et ce qu’on apprécie beaucoup. Je vous assure que c’est bon d’avoir comme ça... un supérieur par sa propre volonté et tout cela... enfin je m’explique mal mais c’est très agréable.
Після свого візиту до нас бідолашний Робер поговорив із добряком Жюліаном, а я хотіла дізнатися ще дещо, бо чекала тільки втішного.
Après sa visite chez nous ce pauvre Robert a causé avec ce bon Julian, or je voulais savoir encore quelque chose, ne m’attendant qu’à des choses flatteuses.
Тож я пішла назустріч майстрові, коли той ішов виправляти рисунок чарівної маленької білявки, яка починає в додатковій залі.
J’allai donc rencontrer le maître comme il venait corriger le dessin d’une adorable petite blonde qui commence dans le salon-supplément.
— Пане Жюліане... скажіть мені, що пан Робер-Флері сказав вам про мене... я знаю, знаю, що нічого не вмію, але він міг трохи побачити, як я починаю, і чи...
- Monsieur Julian... dites-moi ce que M. Robert-Fleury vous a dit de moi... je sais, je sais que je ne sais rien mais il a pu juger... un peu, comment je commence, et si...
— Якби ви знали, що він сказав мені про вас, панночко... ви б трохи почервоніли...
- Si vous saviez ce qu’il m’a dit de vous Mademoiselle... vous rougiriez un peu...
— Кажіть, пане, я постараюся слухати, не надто...
- Allez toujours, Monsieur, je vais tâcher d’écouter sans trop...
— Не слід було б вам цього казати...
- Il ne faudrait pas vous le dire...
— Ой, слід!
- Oh ! si.
— Він сказав мені, що це зроблено дуже розумно, що...
- Il m’a dit que c’était très intelligemment fait, que...
— Він не хотів вірити, що я ніколи не малювала.
- Il ne voulait pas croire que je n’avais jamais dessiné.
— Боже мій, ні, і, розмовляючи зі мною, він усе ще трохи не вірив, тож мені довелося розповісти йому, як ви зробили голову Арканджело, яку я звелів вам почати заново... памʼятаєте, вона була отака, ну зовсім як у людини, що нічого не вміє.
- Mon Dieu, non, et en me parlant il était encore un peu incrédule de sorte que je dus lui dire comment vous m’aviez fait la tête d’Arcangelo que je vous avais fait recommencer... vous vous souvenez c’était tout comme ça, comme de quelqu’un qui ne sait rien enfin.
— Так, пане.
- Oui Monsieur.
І ми сміємося. Ах! Це так кумедно.
Et nous rions. Ah ! c’est si amusant.
Тепер, коли несподіванки, подив, заохочення, недовіра — усе це, таке чарівне для мене, — минуло, тепер почнеться праця.
Maintenant que les surprises, les étonnements, les encouragements, les incrédulités, toutes ces choses ravissantes pour moi sont passées, maintenant va commencer le travail
Пані Дубельт обідала в нас. Я була спокійна, стримана, мовчазна, ледь любʼязна. Тепер я думаю тільки про рисунок.
Mme Doubelt a dîné chez nous. J’ai été calme, réservée, silencieuse, à peine aimable. Je n’ai plus de pensées que pour le dessin.
Пишучи, я зупинилася й замислилася про всю ту працю, якої це вимагатиме, про час, терпіння, труднощі... великим художником не стаєш так легко, як про це скажеш: крім таланту, генія, є ще ця безжальна механічна праця... і голос сказав мені: «Ти не відчуєш ні часу, ні труднощів і дійдеш до мети, сама того не помітивши!»
Tout en écrivant je m’arrêtai et songeai à tout le travail qu’il faudra, au temps, à la patience, aux difficultés... on ne devient pas grand peintre comme on le dit, outre le talent, le génie, il y a encore cet impitoyable travail mécanique... et une voix m’a dit : Tu ne sentiras ni le temps, ni les difficultés et tu arriveras sans t’en douter !
Ось бачите, я вірю цьому голосу! Він ніколи мене не обманював і напророкував мені вже досить нещасть — то чого б йому брехати цього разу? Я вірю йому й відчуваю, що вірю недарма.
Eh tenez je crois à cette voix ! Elle ne m’a jamais trompée et elle m’a bien assez annoncé de malheurs pour que cette fois elle mente. J’y crois et je sens que j’ai raison d’y croire.
Я здобуду Римську премію.
Je serai prix de Rome.
Примітки
«Останній день Коринфу» (Le dernier jour de Corinthe, 1870) — велике полотно Тоні Робера-Флері, що зображає руйнування Коринфа римлянами у 146 р. до н. е. ↩