Середа, 3 жовтня 1877

Оскільки середа — мій сприятливий день, а нинішня не випадає на 4-те, що мені несприятливо, — я поспішаю розпочати якнайбільше справ.
Я накидала олівцем голову в три чверті у Жюліана за десять хвилин, і він каже, що не сподівався побачити таке від початківки. Я вийшла рано — мені тільки й треба було почати сьогодні. Усе це разом з Діною. Ми їдемо до Булонського лісу, де я зриваю пʼять дубових листків і йду до Дусе, який за півгодини робить мені чудовий маленький блакитний скапулярій. Але чого бажати? Я хочу стільки всього. Бути мільйонеркою? Повернути голос? Отримати Римську премію, взявши чоловіче імʼя? Вийти заміж за Наполеона IV? Увійти у вищий світ?
Прочитавши розділ з «Історії Франції» Мішле, я повертаюся до свого мішечка. Коли цей чоловік говорить про Бога, мені здається, що він жартує, сміється з тих, хто не вірить.
Отже, чого бажати? Збираючи листя, я бажала здійснення пророцтва Едмона. Але в цьому мало сенсу, бо якщо я вірю в силу листка, мушу цілком вірити й Едмонові, — а тоді бажання зайве.
Я вибираю щось таке, що має статися швидко... однак Римська премія вабить мене дужче, ніж я можу висловити...
Але коли збудеться перше — можна буде почати знову.
Отже, я бажаю повного повернення голосу — і більше не можна змінювати, бо це не лише подумано, а й написано.
Амінь.

Примітки

Скапулярій (фр. scapulaire) — два невеликі шматочки тканини, зʼєднані шнурками, які носять на плечах як предмет побожності. ↩
Римська премія (Prix de Rome) — державна премія для французьких митців, що давала право на навчання в Академії Франції в Римі; жінки офіційно до конкурсу не допускалися. ↩
Наполеон IV — імператорський принц Луї-Наполеон (1856–1879), син Наполеона III та імператриці Євгенії, спадкоємець бонапартистських претензій на трон. ↩