❦
Середа, 19 вересня 1877
Mercredi 19 septembre 1877
Якийсь старий ідіот при орденах сказав моїй покоївці, що я маю вигляд артистки. Ось як! Треба за собою стежити — мабуть, у мене якийсь неможливий вигляд. Мама радить мені їхати до Риму, і лікарі наказують мені те саме.
Je ne sais quel vieil imbécile décoré a dit à ma femme de chambre que j’avais l’air d’une artiste. Voilà ! Il faut m’observer, je dois avoir un air impossible. Maman me conseille d’aller à Rome et les médecins me l’ordonnent.
Я ледве вилікувалася, і горло знову захворіє, якщо залишуся в цьому кліматі.
Je suis à peine guérie et ma gorge redeviendra malade si je reste dans ce climat.
Ах, я маю вигляд артистки!
Ah, j’ai l’air d’une artiste !
Так, але якщо я поїду до Риму — це буде така незручність, бо туди піду пішки.
Oui, mais si je vais à Rome ce sera un tel embarras, car j’irai à pied.
Перечитала свої інтрижки з Антонеллі і дуже боюся, що мене прийматимуть за ідіотку або за особу дещо легковажну. Легковажну — ні. Я з пристойної родини... що це я кажу.
J’ai relu mes tripotages avec Antonelli et j’ai bien peur qu’on ne me prenne pour une idiote ou pour une personne un tant soit peu légère. Légère, non. Je suis d’une honnête famille... qu’est-ce que je dis.
«Фіґаро» з Ніццьких перегонів завдало мені удару, синці від якого ще не зникли.
« Le Figaro » des Courses de Nice m’a porté un coup dont j’ai encore des bleus.
Я була тільки дурна, а відтоді стала наполовину навіженою. Не думайте, що я кажу про себе «дурна» з ввічливості чи кокетства. Кажу це з найглибшим смутком — бо переконана в цьому.
Je n’étais que bête, depuis lors je suis devenue à moitié folle. Ne pensez pas que je me dise bête par gentillesse ou coquetterie. Je le dis avec la plus profonde tristesse car j’en suis convaincue.
І це я хотіла проковтнути світ?!! У вісімнадцять я вже навіть не панна. Невідомо, що я таке. Знаю, що дурна, — Антонеллі тому доказ. Моя друга подорож до Риму з тіткою — ще один доказ. Клянусь вам, я від цього в жаху.
Et c’est moi qui voulait avaler le monde ? !! A dix-huit ans je ne suis même plus une jeune fille. On ne sait pas ce que je suis. Je sais que je suis bête, Antonelli en est la preuve. Mon second voyage à Rome avec ma tante, encore une preuve. Je vous jure que j’en suis horrifiée.
І все ж коли я говорю — іноді буваю дотепна... Ніколи тоді, коли треба, — це правда, але...
Et pourtant quand je parle, quelquefois j’ai de l’esprit... Jamais quand il en faut, c’est vrai, mais...