❦
Понеділок, 17 вересня 1877
Lundi 17 septembre 1877
викреслено[Два рядки закреслено.]
[Deux lignes cancellées.]
На той випадок, якщо «Гретхен» Маркса сподобається нащадкам, прошу зауважити, що ця картина, яка на перший погляд здається дивною, три дні безперестанку навівала мені мрії. Вона настільки втілює поему Гете, що захоплюватися нею можна лише тоді, коли збагнув поему, яка й мені здавалася... дивацтвом при першому читанні.
Dans le cas où la gretchen de Marx plairait à la postérité je prie de remarquer que ce tableau qui paraît étrange au premier abord, m’a fait rêver pendant trois jours sans cesse. Il est tellement la personnification du poème de Goethe que l’on ne peut l’admirer que si l’on a compris le poème qui aussi m’avait paru une... bizarrerie à la première lecture.
Неможливо, щоб тебе отак тиранили дружні почуття в мить відʼїзду. Ще нехай би пані Батуріна — знайома вже двадцять пʼять років, яка, як кажуть усі тут, справді нас любить. Але пані Гербель із доньками, пані Лісандер і її дочка! З ранку в нас... Лісандери не набридають — є такі люди. Але Гербелі нестерпні, хоч і обожнюють нас... О четвертій годині ми вдираємося на вокзал: 1 мама, 2 тітка, 3 Діна, 4 дідусь, 5 Валіцький, я нарешті і три слуги — разом 9. Лотрек — 10, Гербелі — 15, Лісандери — 17, Ланц — 18, Лімени — 20. Скільки поцілунків, мій Імператоре! Фе! Я жахлива егоїстка, що глузую з людської доброзичливості.
Il n’est pas possible d’être ainsi tyrannisé par les amitiés au moment de partir. Passe encore pour Mme Batourine qui est une connaissance de vingt-cinq ans, et qui, à ce que tout le monde ici dit, nous aime vraiment. Mais Mme Gerbel et ses filles, Mme Lisander et sa fille ! Depuis le matin chez nous... Les Lisander ne gênent pas, il y a des gens comme ça. Mais les Gerbel sont assommantes tout en nous adorant... A quatre heures nous envahissons la gare; 1 maman, 2 ma tante, 3 Dina, 4 papa, 5 Walitstky, moi enfin et trois domestiques, ça fait 9. Lautrec, 10, les Gerbel 15, les Lisander 17, Lanz 18, les Lieman 20. Que de baisers, mon empereur ! Fi ! je suis une horrible égoïste de me moquer de la bienveillance des gens.
Лісандери й Лотрек проводжають нас до Ельтвілля — за годину від Вісбадена.
Les Lisander et Lautrec nous accompagnent jusqu’à Eltville qui est à une heure de Wiesbaden.
Завдяки трьом тисячам пʼятистам поцілункам ми сіли на пасажирський поїзд, що зупинявся частіше, ніж рухався. Дідусь, думаючи, що він у Росії і в своєму екіпажі, кричав, але це нічого не давало. Завдяки цим зупинкам я більш-менш побачила Кельн — Колонію Агрипіну1 — одне з найцікавіших міст світу. Ці давні камені, уламки почорнілих колон — мені дорогі, як друзі, як рідні. Вони мені миліші за всі готичні собори світу, хоча кельнський справді вражаюче красивий — дарма що цю архітектуру мені відбив міланський собор, яким мене ніколи не змусять захоплюватися і який, кажуть, такий чудовий. Але в мене є антипатії до церков і міст — як до людей.
Grâce à trois-mille-cinq cents baisers nous avons pris un train omnibus qui s’arrêtait plus qu’il ne marchait. Grand-papa, se croyant en Russie et dans sa voiture, criait, mais cela n’y faisait rien. Grâce à ces arrêts j’ai tant bien que mal vu, Cologne, Colonia Agrippina, une des villes les plus intéressantes du monde. Ces vieilles pierres, ces débris de colonnes noircies, me sont chères, amis, parents. Je les préfère à toutes les cathédrales gothiques du monde, pourtant celle de Cologne est d’une beauté vraiment saisissante bien que je sois dégoûtée de cette architecture par celle de Milan qu’on ne me fera jamais admirer et qui est si admirable à ce qu’on dit. Mais j’ai des antipathies pour les églises et les villes comme pour les hommes.
Я пішла подивитися на будинок Рубенса, вдвічі знаменитий, — про що вам повідомляє табличка, яку я захотіла б відірвати від стіни, якби належала до французької королівської родини. Над брамою висить медальйон Рубенса. Я запитала, чи можна зайти всередину, пригадавши свій візит до будинку Мікеланджело два роки тому — будинку, що зберігається з побожністю, куди заходиш як до храму, і ти так пройнятий захопленням перед великим майстром, що ніколи не спадає на думку глузувати навіть зі скляної шафи, де зберігаються його капці. Отже, я запитала, чи можна зайти.
Je suis allée voir la maison de Rubens deux fois célèbre, ce dont vous instruit une plaque que j’aurais voulu arracher du mur si j’étais de la famille royale de France. Un médaillon de Rubens occupe le dessus de la porte cochère. J’ai demandé si on pouvait entrer dedans me souvenant de ma visite à la maison de Michel-Ange, il y a deux ans; maison conservée religieusement, ou l’on entre comme dans un temple et tant on est pénétré d’admiration pour le grand artiste qu’on n’a jamais l’idée de railler même l’armoire vitrée où sont serrées ses pantoufles. J’ai donc demandé si on pouvait entrer.
— Та звісно, певна річ... там є гарний ресторан2, — відповів кучер. Негідники!
- la wohl, gewiss, répondit le cocher, da ist ein gutes restauration. Les misérables !
На втіху собі я купила літр кельнської води і того ж вечора приїхала до Парижа.
Pour me consoler, j’ai acheté un litre d’eau de Cologne et suis arrivée le soir même à Paris.
Примітки
В оригіналі латиною: «Colonia Agrippina» — латинська назва Кельна, заснованого 50 р. н. е. як римська колонія. ↩
В оригіналі німецькою: «la wohl, gewiss … da ist ein gutes restauration» (Марі пише «la» замість «Ja»). Будинок Рубенса перетворений на ресторан. ↩