❦
Понеділок, 20 серпня 1877
Lundi 20 août 1877
Я вчора не сказала того, чого хотіла! Я ніколи не можу говорити так, як думаю!
Je n’ai pas dit hier ce que je voulais ! Je ne puis jamais dire comme je pense !
Як почитати вчорашнє, можна подумати, що це простий роман. Зовсім ні! Просте й звичайне бажання мого віку страждати заради Нього! Зовсім ні! Адже не страждаєш! Я плакала над Джоєю, [Кілька слів викреслено] але вважала б за щастя жити так, як вона.
A lire hier on dirait un simple roman. Pas du tout ! Un simple et commun désir de mon âge de souffrir pour Lui ! Pas du tout ! Puisqu’on ne souffre pas ! J’ai pleuré sur Gioia, [Quelques mots cancellés] mais je m’estimerais heureuse de vivre comme elle.
Без слави, без шуму, що здійнявся навколо її статуї у світі, — не знаю, чи було б те саме. Але з усім цим усе таке довершене, таке прекрасне. Хіба я не намагалася показати, що бувають нещастя, які можна любити?
Sans la gloire, sans le bruit qu’a fait sa statue dans le monde, je ne sais si ce serait la même chose. Mais avec cela tout est si complet, si beau. N’ai-je pas essayé de faire comprendre qu’il y avait des malheurs qu’on pouvait aimer ?
Я забула вчора сказати, що пізнє кохання Іларіона до неї виникло через її славу і завдяки їй. Утім, про це й так здогадалися. Я закінчила всі курси лікування, Фовель дозволяє мені їхати.
J’ai oublié de dire hier que l’amour tardif de Hilarion pour elle était venu par et à cause de sa gloire. On l’a bien deviné d’ailleurs. J’ai fini toutes mes cures, Fauvel me laisse partir.
Куди їхати?
Où aller ?
Надзвичайно цікава примірка у Ворта, де я була разом із Картьє.
Une séance très intéressante avec Worth où j’étais avec les Cartier.
Кажуть у кварталі, що Голл стає «слухняною».
Hall devient « gentille » on le dit dans le quartier.
— Ваша панна не стає поганою від спілкування з поганими людьми, а ці люди стають добрими. — Ось що говорять Розалі.
- Votre demoiselle ne devient pas mauvaise en fréquentant des personnes mal, mais ces personnes deviennent bien. - Voilà ce qu’on dit à Rosalie.
Мене тягнуть на всі боки. Куди їхати? Серце кличе мене до Корно, але мені здається, що Біарріц більше пасує перед зимою в Парижі. А чому Париж? Заради Виставки! Що мені до неї? Нічого, але краще залишитися тут — насолодишся нею повніше, бо вже звикнеш до міста.
Je suis tiraillée de tous les côtés. Où aller ? Mon cœur me pousse à Còrno, mais il me semble que Biarritz convient davantage pour précéder un hiver à Paris. Et pourquoi Paris ! Pour l’Exposition ! Que me fait-elle ? Rien, mais il vaut mieux rester ici, on en jouira mieux, étant plus habitué à la ville.
Париж — для суконь, Париж — для розуму, Париж — щоб виставити там те, що створено деінде, бо тільки Париж освячує славу, але жити в Парижі!..
Paris, pour les robes, Paris pour l’esprit, Paris pour y exposer ce qu’on a créé ailleurs car Paris seul consacre la gloire, mais vivre à Paris !...
Хто раз дихав повітрям Італії та бачив речі, освітлені її сонцем, не знайде більше ніде ні повітря, ні ясності. Щасливі люди можуть бути щасливими всюди, але нещасні, скривджені, розчаровані, ті, хто не має нічого або майже нічого, — нехай ідуть до Риму.
Quand on a une fois respiré l’air de l’Italie et vu les objets éclairés par son soleil, on ne peut plus trouver ailleurs ni air, ni clarté. Les gens heureux peuvent l’être partout, mais les misérables, les offensés, les désillusionnés, ceux qui n’ont rien ou presque rien, qu’ils aillent à Rome.
— Їдьте до Зодена, — каже добрий Етьєн.
- Allez à Soden, dit le bon Etienne.
— Навіщо? — незмінно відповідає йому моя персона.
- Pourquoi ? lui répond ma personne invariablement.
— Щоб повернути наш голосок.
- Pour retrouver notre petite voix.
— Яка різниця!
- Qu’importe !
— Це дуже важливо, це така образа — втратити його!
- Il importe beaucoup, c’est une telle offense de l’avoir perdue !
— У цьому світі стільки образ!
- Il y a tant d’offenses en ce monde !
— Але ця жахлива, вона найжорстокіша. Це не статки, не щось людське — це був дар самої природи...
- Mais celle-là est atroce, c’est la plus cruelle. Ce n’est ni une fortune, ni rien des hommes, c’était un don de la nature elle-même...
Він завдав мені великого болю, нагадавши про цю несправедливість. Нехай мені не дають нічого з того, про що я прошу, але хай принаймні не відбирають того, що належало мені!..
Il m’a fait beaucoup de mal en me rappelant cette injustice. Qu’on ne me donne rien de ce que je demande, mais qu’on ne me prenne pas au moins ce qui était à moi !..
Пробач мені, Боже, ці слова, я кажу так, як кажуть усі, — а не тому, що наважуюся вважати Тебе несправедливим.
Pardonnez-moi Mon Dieu, ces paroles, je le dis pour parler comme les autres, et pas avec l’intention de Vous oser trouver injuste.
викресленоЛист від Поля, просить батька погасити борг.
Поль пише мені й благає дати йому змогу приїхати сюди назавжди. Чи це можливо?
Paul m’écrit et me supplie de lui donner les moyens de venir ici pour rester toujours. Est-ce possible ?