❦
Вівторок, 10 липня 1877
Жоржу загрожує вʼязниця — про що сповістять посла. Оскільки це вкрай, вкрай прикро, ми попросили барона піти до префекта поліції — і той дав відстрочку на двадцять чотири години, щоб цей любий пан встиг зникнути. Отже, платитимемо ці жалюгідні борги й відправимо його куди-небудь. Я не люблю фальшивої щедрості, тож скажу вам прямо: роблю це для себе. Я не можу жити в одному місті з цим любим дядечком. Його Сілена1 остаточно його покинула, і він такий зневірений, такий нещасний, такий несповна розуму, що боляче дивитися. Від такого вигляду мене всю перевертає.Georges est menacé de prison, de quoi on avertira l’ambassadeur. Comme c’est très, très ennuyeux, nous avons prié le baron d’aller chez le préfet de police, et le préfet a accordé un délai de vingt-quatre heures pour donner le temps à ce cher monsieur de filer. Nous allons donc payer ces misérables dettes et l’expédier quelque part. Comme je n’aime pas à être faussement généreuse, je vous dirai que je le fais pour moi. Il m’est impossible de demeurer dans la même ville avec ce cher oncle. Sa Silène l’a définitivement abandonné et il est si désespéré, si malheureux, si fou, que cela fait mal à voir. Je suis toute dérangée de le voir ainsi.
Я бачила Олександра уві сні. Тітка й мама кажуть, що він скінчить як Жорж. Ніколи! Ніколи — тому що якби він мав нещастя впасти в такий стан, я витягла б його звідти; оплачувала б йому спокійне й зручне життя й наглядала б... І одразу ж питаю себе: чи зробила б я це для інших... Боже мій, так — для всіх, хто не заподіяв мені надто багато зла. Отже, зараз є лише один чоловік, якого я залишила б гнити, — це Антонеллі. Що ж до батька — допомогла б з презирства і обовʼязку. Бідний Одіффре — допомогла б із задоволенням... втім, я допомагала б усім, хто звернувся б до мене, наскільки могла б. І Антонеллі теж — якщо я й не знаю, як точно поводилася б із ним, то лише тому, що боюся: він подумає, що моя суворість — від злості, а моя допомога — від кохання. Я глибоко його зневажаю, і мені справді було б боляче, якби він подумав, що я знаю про його існування.
J’ai rêvé d’Alexandre. Ma tante et maman disent qu’il finira comme Georges. Jamais ! Jamais, parce que s’il avait le malheur de tomber dans un tel état je l’en tirerais; je lui payerais une vie douce et commode et le surveillerais... Et aussitôt je me demande si je le ferais pour d’autres... Mon Dieu oui, pour tous ceux qui ne m’auraient pas fait trop de mal. Ainsi il n’y a en ce moment qu’un seul homme que je laisserais pourrir, c’est Antonelli. Quant à mon père je le secourerais par mépris et par devoir. Ce pauvre Audiffret je l’aiderais avec plaisir... d’ailleurs j’aiderais tous ceux qui s’adresseraient à moi autant que je pourrais. Et Antonelli aussi, si je ne sais au juste comment je me comporterais envers lui c’est que je crains qu’il ne pense que ma dureté vient de ma colère et mon secours de mon amour. Je le méprise profondément et il me serait pénible en vérité s’il pensait que je sais qu’il existe.
Так, для всіх я зробила б те саме — лише якщо вони попросили б мене або хтось попросив би за них; тоді як до Олександра я прийшла б на допомогу з власної ініціативи — але, може, розповіла б про це своїм... це була б якась невинна поза. Можливо, я розповіла б про це лише своєму щоденникові — це найвірогідніше.
Oui, je ferais pour tous la même chose seulement s’ils m’en priaient ou si l’on priait pour eux, tandis que je viendrais en aide à Alexandre de mon propre mouvement; mais je le raconterais peut-être aux miens... ce serait une espèce de pose innocente. Peut-être me contenterais-je de le raconter à mon journal, c’est le plus probable.
Примітки
Марі алюзує на Силена — пʼяного супутника Вакха в грецькій міфології — і застосовує цю назву до коханки Жоржа. ↩