❦
Середа, 27 червня 1877
Вчора я написала записку графу де Тансле, щоб попросити квитки на парад, і сьогодні він їх надіслав. Памʼятаєте графа де Тансле зі Спа? Отримавши ці квитки, я відчула стільки ж хвилювання, скільки від листа Антонеллі, від портрета Олександра, надісланого Маркуаром, і від безлічі нагод усякого роду — і це щоб сказати собі ось що: те, що я вважала справами серця, — отже, ними не було? Або ж, що вірогідніше, справи марнославства й честолюбства — ось що мені найдорожче у світі? О, це правда.Hier j’ai écrit un mot au comte de Tanlay pour lui demander des billets pour la revue et aujourd’hui il me les envoie. Vous vous souvenez n’est-ce pas du comte de Tanlay à Spa ? En recevant ces billets j’ai eu autant d’émotion qu’à la lettre d’Antonelli, au portrait d’Alexandre envoyé par Marcuard, et à une foule d’occasions de toutes sortse, c’est pour me dire ceci : Ce que je prenais pour des affaires de cœur ne l’était donc pas ? ou bien, et c’est ce dernier qui est le plus probable, les choses de vanité et d’ambition sont donc ce que j’ai de plus cher au monde ? Oh ! ça, c’est vrai.
Повертаючись із наших виснажливих розʼїздів фіакром, ми знаходимо картку Берти і її матері. Я їй писала.
En rentrant de nos courses si fatiguantes en fiacre, nous trouvons la carte de Berthe et de sa mère. Je lui avais écrit.
Як і минулого літа, у Парижі в той самий час, я стомлена й пригнічена. Бачите ж — Антонеллі тут ні до чого. Я не знала, що сказати; його імʼя (завдяки відомим вам любʼязним обставинам) трапилося під рукою, і я звинуватила себе в коханні.
Comme l’été passé, à Paris et à la même époque, je suis fatiguée et abattue. Vous voyez bien qu’Antonelli n’y était pour rien. Je ne savais que dire son nom, (grâce aux aimables circonstances que vous savez) se trouva à portée et je me suis accusée d’aimer.
Я прочитала «Роман про мумію» Теофіля Ґотьє.1 Для мене, яка так обожнює Єгипет і сподівалася знайти в цій книзі щось на кшталт хроніки, історичної розваги, — це розчарування. Окрім купи архітектурних назв і аксесуарів, там немає нічого єгипетського.
J’ai lu « Le roman de la Momie » par Th. Gautier. Pour moi qui adore tant l’Egypte et qui espérais trouver dans ce livre une sorte de chronique, d’amusement historique, c’est une déception. Outre un tas de noms d’architecture et d’accessoires on n’y trouve rien d’égyptien..
Біховець телеграфує принцесі Зеретель із глибини своєї долини або з висоти своєї гори — купу кумедних дурниць про гарну італійську молодь, яка, кажуть, захопила Сен-Мартен Лемтаск (де він перебуває) і принесла туди розваги, так само різноманітні, як і чарівні. А наприкінці нагадує, що помститься принцесі.
Bihovetz télégraphie à la princesse Zeretel, du fond de sa vallée ou du haut de sa montagne, un tas de drôleries sur la belle jeunesse italienne qui, paraît-il, a envahi Saint-Martin Lemtasque (où il se trouve) et y a apporté des plaisirs aussi variés que charmants. Il termine en rappelant qu’il se vengera de la princesse.
Примітки
«Роман про мумію» («Le Roman de la Momie», 1858) — єгиптологічний роман Теофіля Ґотьє про розкопки давньоєгипетської гробниці. ↩