Субота, 2 червня 1877

Цілу ніч мене переслідують три змії, що обвивають мене, кусають і яких я з нечуваними муками нарешті розрубую на шматки й розчавлюю.
Антонеллі, здавалося, головував у цьому жахливому двобої. Десь там, безперечно, заводиться якась чарівна обмова.
Це перший спекотний день, Савич прийшов подивитися, як я малюю. Потім ми були на Skating, де були тільки Віж'є й троє росіян, а з чоловіків, крім учителя, жодного. Сорока туди вже не ходить.
Мене так мучила спрага, що довелося купити пляшку шампанського, я п'ю його дуже рідко й з примхи; дивно, але я тут зовсім не нуджуся, нам досить дрібнички, щоб сміятися; вада вимови Лізи, яка не вміє вимовляти «р», — то ціла справа, їй складають фрази, як, наприклад, оця:
Троє товаришів — Лардереї, Бернардакі й Ґроттамінарда — міркують про Французький театр, випиваючи тридцять три келихи «Редерера». А вона починає казати: «Тві товаливі Лалделеї» тощо, тощо. Валіцький млів, а ми беремося говорити про Меліссано, потім, поступово розпалюючись, Діна підводиться, і це закінчується тарантелою. Мені закортіло випити чогось незвичайного, ми з Лізою пішли робити шоколад на газовій кухні, де мама варить варення; потім ми пили цей шоколад, а пані Кондарева тим часом нарікала на це монастирське життя, справжній сераль із Валіцьким за євнуха. Потім ми змусили собак вити, потім я пішла провідати дідуся і, нарешті вичерпавши всі ці заняття, я взялася читати, грати неаполітанські пісні й, нарешті, відчувши страшенну втому, заходилася ганяти Розалі... живими блохами, знятими зі спини Пратера.
Після чого я ретельно вимила руки й вичистила нігті.
А тепер...
Завтра буде лише три тижні, як я в Ніцці. А наче три місяці, три роки.

Примітки

Фонетична передача мовлення Лізи, яка не вимовляє «р»: «Троє товаришів Лардереї» перетворюється на «Тві товаливі Лалделеї».